долішнього Ольтіса, верховинські сібужати, бигеріони, консоряни, тарузати знад річки Атурії, тарбельці й кокозати з поберіжжя та сонціяти й вокати з лівого берега ріки Ґаронни[1].
Коли Каранта, Брянів батько, промовив до них, усі сказали:
— Годі терпіти довше ярмо! Всі, всі, підемо разом на спільного ворога нашого!
Назначили день, коли почати повстання. Та в означений день тільки верховинські племена: сібужати, бігеріони, рутени, ґабалі й веляви хопили за зброю. Не сила їм було! Здобули та збурили дикі франки ґалійські городи: Ревесію велявів, Яндерит ґабалів, Сеґодун і Карантамаґ рутенів та багато інших. А нарід вирізали так (не пощадили ні жінок, ні дітей), що дуже небагато лишилося в живих. Тоді зібрав князь Каранта недобитки рутенів, велявів, яндеритів і сказав:
— Нема вже чого нам тут сидіти! Я з моїм племям іду нової батьківщини шукати, а ви, як хочете, йдіть теж із нами!
Тоді князь яндеритів Древен і князь велявів Ревест подали йому руки.
— І ми з тобою! Нічого нам тут оставати! — сказали.
Радилися, кудою їм іти. І рішили йти здовж лівого берега р. Ліґера.
- ↑ Племена рутенів із над Тарніса… вокати з лівого берега ріки Ґаронни: все це назви кельтійських племен. Кельти, індоґерманці, заселювали здавна Ґалію, Британію й наддунайські країни. Між VI і III ст. до Хр. наїхали південну Европу, а IV і III теж і східню Европу. Тоді прибули теж і під Карпати. Багато кельтів жило в Герцинському лісі, (це ланцюг гір від джерел Дунаю до східних Карпат). Славяни і Ґермани надавали цим келтійським племенам назву »вовків«. Пізніше перенесли словяни цю назву вже перекручену на »вольхів, влахів, волохів«, на племена, що жили на півдні за Карпатами, підбиті римлянами та зроманізовані. Як память по Ґалійцях лишилися назви рік, верхів та місцевостей. Ріки: Орава, Вяр, Ніда, Раба, Ропа, Сян; верхи: Галич, Тарниця; назви міст: Тарнів Галич і багато інших — все кельтійські слова. Також усі міста, що в давнину мали закінчення — дунум, були кельтійські, бо »дунум по кельтійськи значить: город т. пр. Новіодунум (городів із цією назвою було багато).
