покійної Дивони, Галичиної матері. Як жива стояла перед його уявою чорнява, кароока Дивона, дочка князя білих хорватів[1]. Боги, як коротко тривало їх щастя!.. Вона померла й полишила йому маленьку донечку. Правда, Галиця вірний образ матери. Чим дальш, тим подібніша стає до неї. Тому може він її так любить, більше як синів. Та не тільки він. І інші його жінки люблять її. А вже найбільше Тарна, теперішня перша жінка. Теж чи не більше, як свої власні діти! Бо така вона, його Галиченька, що не можна не любити її! Така мила й добра така. Добра й мила як покійна Дивона…
А думки линуть дальше в минуле:
— Гей, гей! Як далеко він уже від цього місця, де молодим був такий щасливий. Кілько то він земель, кілько гір перейшов, кілько рік переплив за той час!
Як салійські франки[2] з над долішнього Рену наперли на Ґалію[3] й підбили її, то племена: рутенів із над Тарніса, ґабалів із над Ольтіса та велявів із над горішнього Елявера й Ліґера, опиралися їм найдовше. Та вкінці й вони піддалися, однак не на довго. Каранта, князь рутенів, Брянів батько, скликав князів і вождів південно-ґалійських племен на нараду. Прибули князі й вожди: ґабалів, велявів, кадурців із над середнього й нітіоброґів із над
- ↑ Білі Хорвати. В »Повісті времяних літ«, нашому найстаршому літописі, згадує літописець при вичислюванні славянських племен »білих хорватів« побіч сербів і хорутан, однак не означує, де ці племена жили, що йдуть із Олегом Віщим у похід на греків у 906 р. по Хр. (…»і вятичі й хорвати й дуліби й тиверці…«) Ще Володимир Вел. 993 р. ходив походом на хорватів. Візантійський цісар Константин Багрянородний каже, що Біла Хорватія була між Баварією й Угорщиною. Деякі вчені думають, що південно-словянські хорвати жили спершу по цей бік Карпат, аж пізніше пересилилися на Балкан. Здогадуються теж що від білих хорватів походять наші лемки.
- ↑ Салійські франки, давне ґерманське племя над долішнім Реном.
- ↑ Ґалія, країна ґалійців, ділилася на передальпейську й заальпейську Ґалію. Передальпейську Ґалію, сьогоднішню горішню Італію, підбили римляни в 121 р. до Хр., за альпейську підбив Юлій Цезар у рр. 58/51 до Хр. Заальпейська Ґалія, це сьогоднішня Франція й Бельґія.
