вян послав двох братів Константина і Методія, і духом святим покрив їх Господь, і переложили вони на славянську мову святеє письмо і одправувать службу Божую постановили на тійже мові, якою всі говорили посполу, а сього не було ні у Романців, ні у Німців, бо там по латинськи службу одправували так, що Романці мало, а Німці овсі не второпали, що їм читано було.
59. І скоро Спавяне приймували віру Христову так, як ні один народ не приймував.
60. Але було два лиха у Славян: одно — незгода між собою, а друге — те, що вони, як менші брати, усе переймали од старійших, чи до діла, чи не до діла, не бачучи того, що у їх своє було лучче, ніж братівське.
61. І поприймали Славяне од Німців королів і князів і бояр і панів, а преж того королі були в їх вибрані урядники і не чванились перед народом, а обідали з самим простим чоловіком зарівно, і самі землю орали, а то вже у їх стала і пиха і помпа і гвардія і двор.
62. І панів у Славян не було, а були старшини: хто старійший літами, і до того розумнійший, того на раді слухають — а то вже стали пани, а у їх невольники.
63. І покарав Господь славянське племено гірше, ніж другії племена; бо сам Господь сказав: „Кому дано більше, з того більше і зищеться“. І попадали Славяне в неволю до чужих: Чехи і Полабці до Німців, Серби і Болгари до Греків і до Турок, Москалі до Татар.
64. І здавалось: от згине і племено славянське, бо ті Славяне, що жили около Лаби і Поморря Балтицького, ті пропали так, що і сліду їх не осталось.
65. Але не до кінця прогнівився Господь на племено славянське, бо Господь постановив так, щоб під
