|
— 75 —
72
Бог-зна, де, в якій будівлі
Божевільная моя?
Цілий го́род задаремне
Під дощем оббігав я.
І од за́їзда у за́їзд
Поки я ходив, блукав,
Поки лёкаїв негречних
Задаремне я питав, —
Зирк у гору — звідти люба
І сміється, і кива;
Хто ж те знав, що вже в оте́лю
Моя любка прожива?
73.
Як темні сни, стоять будинки
Рядком на вулицях сумних,
В кирею добре загорнувшись,
Іду я мовчки біля них.
Он дзвін соборній о півно́чі
Уже дванадцяту гуде,
Для поцілунків та обіймів
Давно мене кохана жде.
Із неба місяць, мій товариш,
Міні так весело сія,
І перед хатою дівчини
Сказав ёму у небо я:
|
