Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/82

— 74 —

69.

Я з вами розстався у літнюю спеку,
Побачився знову у лютій зімі;
Тоді ваше серце горіло-палало,
Тепер ви спокійні, холодні, німі.

Знов з вами розстанусь, знов потім побачусь,
І холод і пал вам у серці замре,
Пройду я байдуже по вашій могилі,
І серце моє буде вбоге й старе.

Л. У.

---

70.

Я з нею ростаюся, я її покину,
Вона ж мене так пестить, обіймає!
Я б так хотів зостатись хоч на днину,
Та з кіньми вже товариш дожидає.

І се — життя! лиш вічнеє страждання,
Прощання вічне, вічне розставання!…
Чом ти мене у серці не сховаєш?
Чом поглядом навік не затримаєш?

Л. У.

---

71.

Ми їхали вдвох цілу нічку
У темнім почтовім ридвані,
Сміялись собі, жартували,
Провадили речі кохані.

Та я́к ми після здивувались
Над ранок, моя ти єдина!
Сидів проміж нас подорожній,
Амур, — та́ сліпа́я дитина.

Л. У.

---