|
— 72 —
63.
Я прагну усю мою тугу
В єдинеє слово зложить,
Я дам його вітру дзвінкому,
Хай весело з вітром летить.
Для тебе, моя ти єдина,
Те слово сумне забренить,
Бренітиме кожну хвилину,
Бренітиме кожную мить.
Коли ж ти темненької ночі
Закриєш очиці ясні,
То слово моє ти почуєш
В глибокому, тихому сні.
64.
В тебе́ й діамянти, і перли,
І все, що бажаєш собі,
Ти маєш чудовиї очі, —
Чого ж іще, любко, тобі?
Про тиї чудовиї очі
Пісні я складаю мої,
Складаю я вічниї вірші, —
Чого ж іще, любко, тобі?
За тиї чудовиї очі
Я гину тепер у журбі,
Зовсім мене ними згубила, —
Чого ж іще любко тобі?
|
