Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/74

— 66 —

48.

Серце! доля ще нє вмерла,
Згине ся пора сумна,
Все віддасть тобі весна,
Що зіма колись пожерла.

Ще зосталося не мало!
Сей широкий пишний світ,
Сей краси весняний квіт, —
Все твоє, щоб ти кохало!

Л. У.

---

49.

Дівчи́но, як квітка, ти гарна,
Тихенька, ясна́, привітна́,
Любую на тебе, а серце
Сповняти журба почина.

З охотою я б на голівку
Тобі своі руки поклав,
Прохаючи Бога, щоб завше
Такою-ж тебе він ховав.

М. С.

---

50.

Любко, се для тебе згуба,
Сам про те я мушу дбати,
Щоб не дати твому серцю
Від кохання запалати.

Я про теє дбаю щиро,
А однак нераз благаю,
В думці криючи благання:
„Покохай мене, мій раю!“

Л. У.

---