|
— 63 —
А тепер усе змінилось:
Горе та нужда тепер;
Вмер на небі Бог великий,
В пеклі чорт, мабуть, умер!
Скрізь погано, всюди сумно,
На землі панує зло, —
І не будь кохання краплі,
То й людей би не було.
42.
Наче промінь місяче́нька
Крізь серпанок хмар блищить,
Так для мене сяє завжді
Ясний спогад з темних літ.
Гордо ми плили по Ре́йні
І дивили ся з гори,
Як палав зелений берег
Од вечірнёї зорі.
Біля милої сидів я,
Думки-гадоньки гадав,
Золотий, рожевий про́мінь
Бліде личко цілував.
Любі співи, бренкіт лютні,
Все раділо, все цвіло!…
Ох, тоді синіше небо,
Серце кращеє було!
Все зникало, наче в казці:
Місто, гори, поле, гай;
Я лиш погляд ясний бачив, —
В любих о́чіх був мій рай.
|
