нальних творів, деякі наші видавництва зовсім виключили всякі переклади, хоч би й найкращі, хоч би з найславутнійших авторів.
Маючи ж таку свою думку, що добрі переклади добрих авторів однаково потрібні як і власні добрі праці, нагадаю при тім, що кожна література, зовсім не виявляючи тим якогось свого убожества, чі занедбання власної творчости, клопочеть ся об тім, щоб мати в себе переклади найкращих творів инших літератур. А для пісьменности такої молодої, як наша, в котрій справжня літературна мова тілько що починає вироблятись, — переклади (звичайно, переклади добрі), мають бути ще користнійші, ніж для якої иншої, бо, даючи багатий світовий зміст, твори славутніх метців слова, стілю, мають багато послужити, при пильній праці перекладачів, до виробу вдатної, добірної літературної мови нашої.
Правда, у нас власне ще й про самий прінціп виробляння мови чутно багато сперечок та дорікань; досить нагадати, що добірання, чі скажемо утворювання з давніх елементів нових слів і виразів — ганебно зветься у нас ще й досі „ковальством“, а люде працюючі над тим — „ковалями“; я-ж знов, як 10 літ назад нагадаю, ще в инших літературах, (котрі поступили далеко й далеко вперед!) така праця зветься поче́сно — збогаченням мови, а люде працюючі над сим ділом, уважаються заслуженими діячами нації, для котрої вони щиро послужили в літературі.
З сёго погляду я з одмінною охотою взялася пособити своїм заходом, видати першу книжку, зла-
