|
— 50 —
13.
До танцю вітер грає,
І свище, і луна…
Гей-гей, як плига човник!
Весела ніч, бучна!
Живиі гори-хвилі,
А море гомонить,
В ногах безо́дня чорна,
В горі туман стоіть.
Молитви, кля́тьба… стогін
В каютах скрізь загув.
До щогли я тулюся.
„Колиб я дома був!“…
14.
Вже вечір. На морі так темно,
Все море в туман повилось;
А хвилі шумлять так таємно,
Щось білеє з хвиль тих знялось.
Русалка з води виринає,
Сідає край мене вона; —
І тяжко русалка зітхає,
Тремтить єї шата срібна.
Мене пригорта і цілує,
До болю в обіймах стиска,
Занадто вже щиро милує
Вродлива дівчи́на морська.
|
