Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/43

— 35 —

На чолі єго морщини,
Ніби хмароньки, зъявились.

Панна плаче, дрібні сльози
Ллє на кучері чорняві, —
Він нахмурив чорні брови
І здрігнув чогось плечима.

Він заснув, єму приснилось,
Що він знов стоіть у церкві,
Знов хреста прийма і чує,
Хтось суворо так говорить.

Чує він, що всі колони
Сумно з жалем промовляють:
„Ми не хочем більш стояти!“
Колихнулись, затремтіли, —

І попадали всі разом:
Всі попи, як смерть поблідли;
Дах великий колихнувся,
Церква гучно розвалилась.

М. С.

---

56.

Що-ночі у сні бачу, мила, тебе
З привітним на у́стах вітанням,
І кидаюсь я тобі, мила, до ніг
З гірким, безнадійним риданням.

На мене журливо так дивишся ти,
Хитаєш собі головою,
І котяться з ясних твоїх оченят
Мов перли сльоза за сльозою.