Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/36

— 28 —

Губки, рученьки та чоло,
І одказує нарешті:

„Панночко, я ваш коханок,
Син розумного старого
Рабина у Сарагоссі,
Люде звуть єго Ізраель“.

М. С.

---

Проща до Кевляру.

1.

 

В вікні стояла мати,

В постелі син лежав.
„Ідуть прочане з церкви,
Ти б подивитись встав!“

— Не маю сили, мамо,
Не бачу світу я,
Бо вмерла люба Гретхен,
Дівчи́нонька моя.

„Вставай, підемо в Кевляр,
Помолимось собі,
Там Божа мати силу
І втіху дасть тобі.“

Святі коро́гви мають,
І дзвони всі гудуть, —
То з Кельна в Кевляр люде
В процесіі ідуть.

В гурті і мати сина
Недужого вела;