Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/31

— 23 —

Я думав, кля́тьба буде знов,
Аж ти мене вкусила.

Куслива дівчино моя,
Чудова зоре з неба,
Цілуй, і смійся, і жартуй,
Та не кусай, — не треба!

М. С.

---

53.

Яко́сь був я в чулім настро́ю,
Зійшов на шпиле́чок, там став.
„Ох, чом я не пташка маленька!“
Раз-по́-раз я тяжко зітхав.

Чому́ я не ластівка пру́дка, —
Тоді б я, кохання моє,
Прили́нув і звив би кубе́льце
Аж там, де віконце твоє.

Колиб же я був соловейком,
До тебе тоді б прилітав
І любо на липі зеленій
Що ніченьки я б щебетав.

Чому́ я не ґава дурная, —
На серце тобі я б припав, —
Адже ти кохаєшся в ґавах, —
То й я б може щастя дістав.

Л. У.

---

55.

Крізь сон колись тяжко я плакав,
Що вмерла ти, снилось мені;