Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/22

— 14 —

 Цілую й в обійми тісні́
 Беру́ я тебе́, — ти бліда́я,
 Холодна; я плачу й пісні́
 Співаю, та з жа́лю вмираю.

Уже підвелися мерці
І жваво танцюють юрбою,
Лежу на твоій я руці,
Лежиш ти спокійно зо мною.

 До суду мерці вже пішли́,
 Їх кличуть до муки й спокою, —
 І тільки зостались в землі́
 Одні ми лежати з тобою.

М. С.

---

33.

На пі́вночі, на кру́чі
Стоіть собі сосна́,
Укрита сні́гом, лёдом
Стоі́ть дріма́ вона.

Йій сниться, що в півде́нній
Пекучій стороні,
Хороша гарна пальма
Росте в самотині́.

М. С.

---

35.

Як я з милою розставсь,
З то́го часу не сміявсь;
Чув я жарти, чув я сміх,
Та сміяться сам не міг.