пость, яка в слушний час могла-б не тільки забезпечити його дальше панування, але й саме життя.
Одною з таких міцних кріпостей, була кремянецька кріпость, що збудувалася на горі Боні. Важко було знайти більш неприступне місце, як ся гора, що з одного боку стрімкою стіною бовисала над містом, а з другого боку сполучалася з сусідніми горами тільки вузьким камінним кряжем, через який ледве що можна було пробратися на гору.
Отже не диво, що ця кріпость була настільки міцна, що об неї дарма стукався лобом сам завзятий Батий, який намагавзя її взяти в 1241 році. Товкся під нею угорський князь Андрей, лютовався в єї околицях і Куремса, але ніхто з них не міг перемогти непереможної твердині, а тільки жорстокий Бурондай, коли зарвався битися з князем Васильком і переміг його, то заставив зруйнувати й сю кріпость.
Згодом, вже на прикінці тринайцятого століття, коли панував князь Мстислав Данилович, кріпость ся була знов відбудована і їй судилося стати головною опорою оборони проти частих наскоків кримської орди. Про озброєння сеї кріпости в однаковій мірі дбали литовські князі і польські королі, бо вона була тим високим порогом, який завжди затримував і ослабляв силу татарських орд.
Довший час, кремянецька кріпость була неприступною і гарно озброєнною твердинею, яка мо-
