Сторінка:Клим Поліщук. Тіні минулого (1919).djvu/81

Там, де від Авратинських кряжів гір розбіглися аж до річки Ікви невеличкі гори, горби і пагурки, де сосновий ліс змішується з вільхою, грабиною, березою, липою, дубом та ясином, — з давних давен стоїть невеличке містечко Бережці. Як переказують старі люде, і як свідчать стародавні записи, то основателем сього містечка був граф Бережецький, який збудував тут над самою річкою Іквою двохповерхокого палаца з двома високими баштами в готицькім стилю. Про сей палац багато розказується всяких казок, бо й сама будова його дуже характерна, казкова. Палац сей скорше нагадує собою якусь цітаделю, ніж будинок для спокійного життя. Дві високих башти мали по два ряди круглих „бойниць“, з яких колись грізно визирали гарматні люхви, а зараз по вечорах з них визирають пугачі і жалібно гукають на весь старий панський сад, яким в ночі страшно навіть проходити, щоб часом не попасти в яку небудь яму і не провалитися Бог-зна куди… А таких ям в старім саду дуже багато. Невідомі ходи підземних льохів, що починаються з під палацу, тягнуться спершу всього до старої церкви і костьола, який колись монастирем був, а потім проходять аж на середини містечка на площі, де ще й до сього часу стоїть старий-престарий „ратуш“ в три поверхи і з такою-ж велечезною, як у церквах, круглою банею, на маківці якої гордо пишається герб графа