Ця сторінка вичитана
Потім встав і нежданно сказав. „Се я розказав не від себе, а те, що від діда свого чув, а дід від прадіда, — а той все добре знав. Тепер такі часи настають, що може то все ще й справдиться. Може ще й лицар буде, хто се може знати?.. А зараз годі мені розбалакувати тут. Піду я до своєї церкви, та подзвоню в дзвоника, щоб люди знали що варта є. На добраніч!“ — Сказав дід Пархом і помалу вийшов хати.
Вже перед тим, як лягти до ліжка, я почув маленького дзвоника: „дінь, дінь, дон! дінь, дінь, дон!“
То дзвонив дід Пархом, щоб все село знало „що варта є“…
1914 р. 2 вересня.
м. Житомир.
