сього часу. Ще покійний горбулівськии канонік казав, що „як вийдуть літа“, то той лицар знов з'явиться, але тільки буде називатися инакше.
— Хоч того лицаря ніхто по імені не знає, але діла його пам'ятні. — Так ото сей новий лицар як з'явиться, то закінчить діло старого лицаря, що не стане панів, не буде більш ксьонзів і попів, щоб ядом обдаровували своїх вірних, а весь народ зійдеться друг з другом і спільно буде терпіти горе своє і радість свою, бо початок сьому вже зробив мужицький лицар і панська панянка.
„А на самій могилі з давних-давнин, що-весни збіраються дівки та парубки на їгрища. Тут вони „довгі лози“ водять, „черника-горобчика“ грають і купайла вбірають та на річку носять. Ви, певне, вже бачили, що там і річка недалеко?.. На Юрія святого там чоловіки з жінками гуляють, мало не до самої півночі. Гарні се їгрища і не грішні, бо стародавні… А то була ще пісня і про самого лицаря, але я її щось не можу пригадати як слід, а через-те і вибачайте мені старому, що мушу кінчати свою казку. Одно тільки скажу ще, що ота могила зовсім не називається в нас могилою, а через-те як ви питалися, то ніхто і не сказав нічого. В нас вона Дівич-Гора називається, бо там спочиває дівоча зрада, а дівки саму гору насипали“…
Дід Пархом скінчив свою „казку“ і, журно схиливши на груди свою сиву голову, щось думав про себе.
