знав що робити, а далі вирішив видати Янку заміж за графа. Не дивлячись на те, що Янка не любили його і одверто про се казала, батько її уперто стояв на свому і заборонив Станіславові бувати в їх домі.
Але се не так-то легко було зробити, бо Станіслав бував скрізь, де приходилось бувати й родині панни Янки. До того-ж слава Станіслава як визначного музики, починала ясніти серед широких кол громадянства. Батько Янки і граф, що посватався, вирішили виїхати на якийсь час на село, де думали відбути й весілля.
Тоді вони приїхали в село N. і стали готуватися до весілля. Після де-якого прибірання, не вважаючи на сльози панни Янки, її повели до святого престолу, щоб звязати руки з немилим чоловіком.
Але сталося так, що весілля перетворилося на похорони. Янка випила страшної отрути і померла на другий день після вінчання. Померла на весільній постелі і в своій білій весільній одежі була похована коло костьола в родиннім склепі.
Граф не дуже-то плакав і тужив, а постарався кудись виїхати. Разом з ним виїхав і не розумний батько, який вже жалував, що своєю упертістю наробив такого лиха. Його маєток залишився під доглядом управителя, а через де-який час, як помер дидич, було знайдено духовну, по якій панські лани переходили у власність селян, а маєток до костьола.
Тоді-то в село з'явився Станіслав, який зараз-
