а весь час підстрілював шовкові конфедератки, які з'являлися в лісі.
Та не знав і не відав Хорко, що лихо вже й на його чигає… Нічого не помогло закляття старого схимника, бо знайшовся один польський стрілець, який „запродав чортові душу“ за те, щоб його кулі завжди влучали. І ото він вистрілив в Хорка і тяжко поранив його в груди. Обливаючись кровью, Хорко ще якийсь час стріляв, а далі ліг на землю і попросив води. Ридаючи, як малі діти, зібрались коло його гайдамаки, а він просив їх не кидати зброї до ніг ворогів і не здаватися на панську милость.
На щастя, десь від Радомишля на Кодню прямував ватажок Медвідь, який зайшов панам з потилиці на допомогу своїм. Ролен побачив, що діло його кепське і став відступати… Аж до самої Кодні гнали його гайдамаки, а за ним, як маків цвіт, скрізь на полях валялися шовкові конфедератки.
Під Коднею помер Хорко, який після перемоги спокійно стрінувся з смертю. Поховали його гайдамаки на крутім беризі Тетерева, насипали йому високу могилу, а на могилі поставили камяного хреста, а на хресті написали його останні слова: „Перемагайте ворога смертю, як не можете перемогти силою!“…
Полякали ще трохи коднянських панів, та й розбрелися по світу, бо вже не мали другого такого ватажка, як був завзятий Хорко, вже не було