хотів віступати, але так, як про Хорка ходила байка серед гайдамаків, що він заклятий одним схимником з Видубецького монастира що його ніяка куля не візьме, то гайдамаки трималися Хоркової ради і стали до бою.
Бились три дні і три ночі… Уперто змагались гайдамаки, але й поляки осатаніли… Коли на третю ніч в гайдамацькому таборі пройшла страшна чутка, що Гната Голого убито і що полоненої польки десь немає, то всі тяжко тужили за своїм ватяжком і дивувалися, кудою могла втекти злочиниця? Гайдамаки нарікали на Хорка: — „Казав нам Ролена під фузію взяти, а тим часом він нас всіх на паль посадить… От вже й збулися батька Гната, а де нам тепер другого такого взяти?! Пускай нас на всі боки, а як не пустиш, так самі побіжимо“…
„Робіть що хочете, але скажу вам, що ви не гідні гайдамаками зватися, коли не хочете помститись за смерть свого ватажка!“ Сказав їм Хорко бо тільки й думав, щоб врятувати добру славу свого загону. З обережности, він наказав заздалегідь закопати в землю всі гайдамацькі скарби, а також поховати тіло Гната Голого, щоб не дісталося до рук ворогів. В той час жінка Чалого встисла сповістити Ролена про кількість гайдамацьких сил і він ще дужче став налягати на гайдамаків. Хорко ні на одну хвилину не випускав з рук своєї „фузії,“
