бо свій загін він пустив на Миропілля, а через те спершу всього думав зібрати своїх людей і вдарити на Кодню, але далі раздумав і вирішив йти на Фастів, де мав бути Гнат Голий, разом з яким мав помститись за Шамраївку.
„Про Кодню і Саву Чалого він говорив так — „Кодня від нас ще не втече, а Сава Чалий дурнем не буде, як що він справжній козак. Єсть-же в нього хлопці, що не дадуть загинути, а коли ми станемо ходити один за другим, так мало ладу буде… Треба щось більше робити, а через те, гайда, хлопці-молодці, на Фастів“!..
„Було літо і Гайдамакам було весело, бо діла їх йшли гарно. З Брацлавщини йшли на Київщину нові загони повстанців, а серед них було багато карпатських опришків, які й чорта не боялися. Шамраївка далеко прогреміла і звідусіль почулися грізні голоси помсти за наругу. Загін Хорка швидко посувався Чорним Шляхом, а до нього що-дня прилучалося по 400–500 людей, так що вже коло Уланова[1] в його загоні було до 10,000. По дорозі на Фастів, він розбивав панські замки і забравши здобич, передав її на руки бідного люду.
„Але, вже за Улановим, Хорко мусів зупинитися, бо лятичевські і бердичевські пани встигли зі-