який мав девятьдесят літ за собою і безліч чудових казок в собі.
Росповідати про життя сього діда не приходиться, бо воно мало чим ріжнилося-б від життя иньших старих дідів: літом на пасіці, а зімою в запічку… Але в минулому він жив вільним життям гулящого чоловіка, а через те знав багато казок про ріжні дива в світі, а найкращі казки були про гайдамаччину. Одну таку казку — переказ про гайдамацького ватажка Хорка, я хочу переказати й вам.
Події, які породили сю казку, відбувалися на протязі десятків літ, починаючи від 1730 року і кінчаючи 1760 роком, копи на Київщині, Подолії, Брацлавщині та Волині спалахнула пожежа великої селянської боротьби за волю. Фастів, Умань, Летичів, Радомисль і Вінниця вели уперту боротьбу з Бердичевом, Коднею та Замостєм, де скупчились пани і звідки загрожували посадовити на палі всіх проводирів повстання.
Боротьба була страшна і жорстока, бо милости не знали ні одні, ні другі, що змагалися по між собою. А до того-ж де-які ватажки стали зраджувати і переходити на бік ворогів, чим викликали серед народу велике призирство до себе і жадобу помсти. Серед ватажків повстання стояв натхненний вірою борець за волю української церкви Данило Братковський, який одушевляв широки маси зневіреного
