Оглянувся чоловік сей по-за себе, чим-би таким прикрити діда, і зняв з своїх плечей куплену свиту, тай прикрив нею діда.
— Ну, каже дід, — тепер візьми й переклади сі снопи з місця на місце, а тоді напьєшься води.
Підняв чоловік одного снопа, а він такий легенький що навіть не чути його ваги, легкий такий, як перина; другий сніп був ще лекший, а третій сніп був як камінний. Чоловік не міг третього снопа й на пять цалів підняти від землі. Тоді він зібрався з усієі сили і таке переложив до других двох снопів. Та як він тілько що підняв третього снопа від землі, як із нього посипалось добірне жито і полилася кров червона; полилася кров геть біля кринички і в криничку, аж вода в криничці стала червона.
— Тепер, — каже до його дід, — подивися в сю криничку, чи будешь пити, чи ні?
Глянув той чоловік у криничку, а там і не розібрати, що діялось: якісь люде чогось борукалися, одні з другими і гострі ножі всаджували одно в другого. Чоловік злякався і сказав: — Ні, не стану я сю воду пити, а тільки прошу сказатии мені що се значить? Дід став говорити: „Ото, сину, перший сніп,— се торішній рік; другий сніп сей, що минає рік, як бачиш, вони обоє легенькі, бо в їх а-ні одного зернятки; а третій сніп — рік, що настане; як бачиш, буде він врожайний, бо сніп найтяжчий, але не мило будуть його їсти наші люде, бо, замісць води, кровю
