каламайковый, и показавъ єго господареви, що тутъ зъ нимъ ходивъ.
„Такъ и є, козаче! се мо̂й, ще батько̂вскій поясъ; я єго во̂ддавъ сынови носити, а той положивъ у материну скрыню. Такъ и є! Усе съ скрынѣ забрано: шукайте, здѣлайте милость, чи не знайдете ще чого!“
Тутъ уже Денисъ по̂шле паробко̂въ на хату шукати, а самъ забирає господарѣвъ, руки имъ звязує, и старого, и малого, усѣхъ шле до уряду. Не знайшовши тутъ бо̂льше нѣчого, идуть у другій дво̂ръ. Тамъ зновь черезъ ско̂лько дворо̂въ, зновь знайдуть, де хустку, де очѣпокъ, або що таке; и все знаходить Денисъ по горищахъ. Мабуть, пильнѣйше усѣхъ шукає, що нѣхто окро̂мъ нёго не знайде. Де що знайдуть, то зъ во̂дтамъ усѣхъ забираютъ и пруть до уряду, и вже повный арештъ натырили и людей, и жѣнокъ, и дѣвчатъ, и малыхъ дѣтей.
Почали ихъ выпытувати, розпытувати, съ кождого протоколъ писати. Съ кождои хаты всякъ у одно говорить: „Знать не знаємо! Бачили всѣ, що я дома не бувъ. Нѣхто не до̂жде, щобъ я коли на таке скверне дѣло по̂йшовъ!“ Такъ усѣ въ одинъ голосъ кажуть; нѣхто не признає ся, — нѣчимъ и доказовати. „Що съ того, що знайшли на горищи