бжіл, По прізвищах тих дідів околишні селяне й почали звати річки, озера й гряди або урочища. Проте збереглися ще по Великому Лугу і стародавні назви, напр., річка Кушугум, озеро Лукновате[1]), річка Домаха й инші.
За Кушугумівкою Великий Луг починає поширятись і проти устя з лівого боку річки Янчокрак досягає найбільшоі широкости — 20 верств. У горішньому кутку поширеноі частини Великого Лугу треба спинити увагу на цілій купі озер, що звуться .Лебедовими. Всіх Лебедових озер пьять. Найбільше з них тягнеться на півтори верстви. Лежать вони верств на пьять од Кушугумівки між річками Бистриком та Кушугумом, оточені великою вохкою низиною, вкритою несходимими очеретами, поміж озерами ж росте рясна діброва. Це дуже характерний закуток Великого Лугу, що був колись притулком доогошиїх лебедів. Тепер про лебедів у Великому Лузі вже й не згадують, і по Лебедовим озерам плавають тільки дикі качки та чайки-риболови.
Не на багато нижче Лебедових озер лежать два озера, що звуться Кривими. Перше з них уявляє з себе неначе затоку Дніпра, одбившись од котрого версти за дві вище крутоярського острову йде у товщу плавні кількома колінами на три з половиною верстви. Уширь це озеро має всього од кількох десятків до півтораста сажнів. Друге Гриве озеро лежить на дві верстви нижче першого і сполучається з ним маленькою протокою. Воно дуже вугласте і лежить неначе чотирі пальці руки, у верству довжини вся-
- ↑ Себ то, що поросло лукном (куширем та иншою водяною рослиною).
