ти всякоі ваги й краму, а проте з другого боку ще збереглися велетні осокори по 15 сажнів заввишки, та зелені верби. Вони купають у воді свої гнучки віти, нагадуючи про давню величність Великого Лугу.
Одпливаючи одного ранку 1916 року з Олександрівську у Херсон пароходом, саме під час сходу сонця, я, стоючи на чердаці пароходу, прямо зачарувався краєвидом на устя Закутноі, захищене зеленими вербами та осокорами, на острів Хортицю — стародавній притулок запорожців, що прямо проти пристані розлягався довгим високим кряжем, і широкою пеленою Дніпра, що рожево-золотим килимом од ранковоі зорі простягалася на піввіч до похмурих скель Сагайдачного і на південь до лісів Великого Лугу.
Опріч зазначених річок в сьому закутку Великого Лугу, а найбільше ближче до Дніпра, є кільки чималих озер. У низ од Оріховоі бухти, майже до річки Бандури та й за нею, ліс лівим берегом Дніпра майже совсім вирубано на дрова. Взагалі треба сказати, що дорожнеча палива під час, великої війни дуже спричинилася до знищення Великого Лугу.
На верству нижче устя р. Нижньоі Хортиці од Дніпра у лівий бік одривається річка Бандура. Пробігши плавньою пів-верстви, вона поділяється на дві протоки, з котрих одна, дуже плутаючись в обіруч, простує упоперек Великого Лугу і за півтори верстви нижче Закутного лиману сполучається з Кушугумом; друга, повернувши на південь, сполучається річкою Домахою, що вийшла з Дніпра на дві верстви нижче Бандури, проти острову Розумівського, і теж падає в Кушугум.
