Кушугума, над кручами, де тепер німецький Шенвиз, — (колонія) жили колись турки; жили вони, кажуть, в ямах, як собаки: накида туди бурьяну, трави, листя та й зімує. Це давно діялось: як ще гряниця турецька була по Оріль річку. Там, де тепер огороди й хати Шенвиза, над Кушугумом, було турецьке й кладовище. Запорожці, як зігнали турка — оселились скрізь по плавнях, де високі гряди. У них була велика сила коней, скоту, а де-які діди-сидні дуже кохались у бжолах. І козацьке кладовище було, кажуть, в кінці Шенвиза, по-над Кушугумом, біля турецького[1]).
Там же д. Я. П. Новицький доводить, що німці в Шенвизі часто знаходили по своіх огородах та дворах, копаючи ями, російські гроші часів, коли відбувалися походи російські на Крим, а саме Ганни Іванівни, Ялизавети Петрівни та Катерини другої. Знаходили німці ще й глиняні боклаги й инші речі.
Ідучи по-над Кушугумом по залізниці, що прямує з — Олександрівську на Севастополь, проминемо зразу слобооду Миколаівку, а далі, переіхавши балку Суху, доідемо до балки Виноградноі. Про сю балку старі діди розказували д. Новицькому так:
«Тут ріє дикий виноград, а запорожці сиділи хуторами і розводили садки. Тут були і терни густі, де стояли козацькі пасіки. В тім годі, як межували землю панам, в Круглику, (ліс біля устя Виноградноі) жив запорожець.
- ↑ Очевидячки, козацьке кладовище було там пізніше турецького (авт.).
