шали козацькі права на ці річки і любенько кочували берегами іх з своїми кіньми й худобою. Що ж до річок Московки та Кіньськоі, що впадають в Дніпр у верхній частині Великого Лугу, то перша — була татарською до року 1739, остання ж майже до кінця істнування Запорожського Війська[1]).
Проти верхнього краю Великого Лугу і нижнього краю Хортиці у Дніпр впали дві річки з назвою Московок: вище — Суха, що підходе до слободи Вознесенськоі, і нижня — Мокра Московка, що, падаючи в Дніпр біля городу Олександрівську, сплуталася з дніпровою протокою Кушугумом.
Устя обох тих річок за часів Запорожжя були вкриті гарним дубовим лісом, і тут же, користуючись з того, що на острові Хортиці завжди стояла запорожська залога, де-хто з запорожців, не вважаючи на те, що Московки були татарськими, сиділи на іх устях зімовниками. Року 1738 російський генерал Мініх, під час походу на Крим, збудував над Мокрою Московкою невелику кріпость на тому місці, де тепер середина городу Олександрівська. Та кріпость зараз же після війни була росіянами покинута, а натомісць року 1770, під час новоі війни Росіі з Туреччиною, при усті Мокрої Московки російський уряд почав будувати форштат, окопаний валом, а між обома Московками велику кріпость, котра мала бути головною кріпостью новоі Українськоі линіі кріпостів.
- ↑ Одна з балок, що падають у Московку, біля котроі була оселя мого батька, і досі зветься Мечетною через те, що біля ще у XVIII сторіччі була татарська мечеть.
