Ой Січ мати, ой Січ мати!
А Великий Луг батько!
Ой що в Лузі заробити,
Те у Січі пропити.
Наведений вище невеликий уривок запорожськоі пісні дуже влучно пояснює, як дивилися запорожці на Великий Луг і чим його для себе мали. Вони мали Великий Луг за батька, се б то за те, що давало ім життя.
І, справді, можна упевнено казати, що коли-б не було Великого Лугу, то не було б і запорожців, бо неможливо було б в XV, XVI, XVII і навіть у XVIII сторіччях, на низу Дніпра невеличкій христіянській громаді держатись при тодішніх умовах — серед числених татарських орд.
Але разом з тим наведена пісня зазначає, що Великий Луг був місцем праці запорожців та місцем іхніх заробітків, а щоб краще зрозуміти, через що запорожці звали Великий Луг своім батьком і які мали з нього заробітки, я запрошую читачів оглянути разом зо мною ті місця, що звалися у запорожців Великим Лугом.
Що Великий Луг спокон-віку був місцем надзвичайним, відомим давньому культурному світу, ми знаємо з
