Прокинешся, було, з несподіваного крику, але втомлене за день тіло вимагає покою, і скоро сон знову бере вас у своі солодкі обійми.
А ранок у плавні! Чи може ж бути що чарівніше? Небо на сході починає біліти — світлішають разом з ним і води протоків та озер, що уночі були темні, як домовина. Далі схід починає червоніти, одбиваючи в собі промінь невидимого ще сонця і посилаючи той промінь на вкриті ще ранковим туманом води та вохкі дерева й очерета. От бліді протоки й озера зачервоніли ніжними колірами ранковоі зорі, і, нарешті, крізь віти сумних, похилих верб та струнких осокорів проглядає промінь сонця, граючи золотом — спочатку по деревах, а далі й по вкритій росою траві галявин, одбиваючись у кожній іі краплі, цілує мнякі китиці очерету і вкриває золотим килимом озера й протоки Великого Лугу.
Птаство прокидається, розправляє своі потерплі за ніч крила і починає гомоніти — спочатку стиха, неначе не наважуючись від разу збудити тишу ночі, але скоро розмова його стає виразніша, голосніша... птахи зриваються з місця, і купаючись у свіжому повітрі літнього ранку, збу-жують непорушну плавню... Починається денне життя з його радістью й піснями.
