тисяч десятин землі, були подаровані царицею Катериною князю Вяземському. Од князя вони року 1802 перейшли до барона Штіглиця, а од оєтаннього до великого князя Михайла Миколаєвича. Ці зміни власників дуже одмінили по сіх землях мешканців, і врешті од запорожців по околицях Базавлугу, понад кручами та байраками його, лишились тільки камьяні хрести над іхніми домовинами, та й тих з усяким днем меншає.
Од місця сполучення Базавлука з річкою Скарбною Колотівською межа Базавлугу йде протоком Базавлука Бакай до великого села Маріїнське, а далі до р. Бистрик і лиману Великі Води. Сей лиман, зібравши до себе річки з усього Базавлугу, покриває водою величезну площу у 15 квадратових верст. Упродовж лиман Великі Води має й верств, а упоперек тільки дві верстви, на кінцях же ще вужчає.
Біля горішнього кінця лиману, під високою горою, вкритою великою кількістью могил, лежить село Ново-Воронцовка. З гори села та од могил, що над селом, на схід розлягається найчарівніший краєвид на Великі Води і взагалі на Базавлуг. На заході од Великих Вод до Базавлугу підходе з стену чимала балка Осокорівка, по котрій за пізніший вік Запорожжя було чимало запорожських зімовників. Краєвид на сю балку теж дуже гарний.
Що до товщи Базавлугу — то вона відбиває більшим простором і неначе веселіша, ніж товща Великого Лугу. Таке вражіння на мою думку робиться у мандрівника від того, що протоки Дніпра, котрі перерізують Базавлуг,
