давні права й вольности (землі) звеліла зруйнувати запорожську Січ, а саме Військо Запорожське скасувати навіки. Зробити те вона доручила генералу Текелію. Маючи і проти 10.000 запорожців біля 120.000 російського війська, Текелій оточив Запорожжя з усіх боків, захопив несподівано всі полкові паланки і серед ночі підступив до Січі.
Хоч запорожці й дуже пізно зрозуміли ворожі заміри текелієвого війська, а проте озброілись і хотіли змагатись, і тільки січовий священик умовив іх скоритись волі цариці і не проливати братньоі крови.
Врешті, після заколоту, старіші козаки та старшина 5.000 козаків, переправилася за річку Підпільню, у Базавлуг, і, обравши там нову старшину, виплила річкою Сисиною в Дніпр, переплила Чорним морем на Дунай і з дозволу султана осіла кошем, спочатку на Дністровському лимані, а пізніше на Дунаі, де Запорожське Військо і пробуло у майже незалежному становищі до 1828 року.
На місці зруйнованої Покровськоі Січі скоро стало село Покровське. У церкві того села збереглося досі чимало речей, що були колись у січовій церкві, а по околицях Січі та по окопах іі ввесь час знаходили і досі знаходять чимало всяких запорожських речей: зброю, посуд чавунний та черепьяний, люльки, гроші та дьоготь у бочках; найбільше ж цінною знаходкою були тут дві запорожськи чайки. Іх бачив у річці Скарбній Д. І. Яворницький. Одна з тих чайок була в 6 сажнів завдовжки,
