1) В частині II „Пѣсни семейныя“, в розділі „Сиротство“, „Безродный на чужинѣ — Разладъ съ родомъ“, с. 468, надрукована дума про Сестру і Брата, без заголовка. Текст має 61 рядок, він досить многословний, але належить до звичайної редакції сеї думи.
2) В розділі „Діти“, с. 847, дума про Вдову, без заголовка, на 80 рядків; варіянт розтягнений, особливо розвинена зневага синів до вдови.
3) В сім-же розділі, с. 849, також без заголовка, є дума про Вітчима. Варіянт має тільки 40 рядків, але він досить просторий і репрезентує цілком нову редакцію сеї думи. Нема тут діялогу з сестрами, зате описується поворіт сина і смерть матери. Се досі єдиний варіянт сього типу.
4) В ч. III, „Пѣсни бытовыя“, розділ „козацкія“, с. 933, дума про „Невільників“ — див. нижче № 1, вар. А2 і у вступі с. 2. Те, що Невільники відомі нам як запис Костомарова коло 1843 р., позволяє думати, що й инші записи в сій збірці походять з того часу. Невільники мають помітку „в Ахтирці“.
5) В тім-же розділі, с. 934, надрукована дума без заголовку з поміткою: „з Харковщини“; починається словами „як був собі козак Нетяга“. Се варіянт „Козацького життя“, що записав Ніговський, але варіянт дуже короткий, 25 рядків, і в ньому бракує багатьох епізодів, що є в довших редакціях.
Отсе й усі думи в Трудах. Але у відділі „Шуточныхъ“ пісень надруковано дві пародії на думи, складені типовою речитативною формою і мабуть зачерпнеш з новішого жебрацького репертуару. Се явище перед тим не помічене в кобзарськім репертуарі, але очевидно не дуже нове і зовсім типове для жебрацьких кругів. На с. 1170 надрукована пародія на Плачі, що починається словами „На синьому морі, під припічком долі“; текст має 24 рядки і можливо при друкуванню лишився без кінця, бо нема під ним і помітки про те, хто й де записав сю річ. З того, що під дальшою піснею стоїть ім'я Новицького, можна-б думати, що пародію дав також він, але ми маємо вражіння, що закінчення сеї думи разом з іменем записувача власне загубилися в друку. Друга пародія, на с. 1171, починається словами „Як був собі козак Голота“. Се пародія на „Козацьке життя“. Думова форма не витримана так вдало, як у попередній, а змістом ся пародія так близько стоїть до згаданої думи, що її можна вважати майже за дегенеративний варіянт, а не за пародію. Записувач тексту не названий; місце запису — Борисполь, Переяславського повіту. Баришпіль був осідком родини Чубинського, він сам жив там, і часто приймав у себе своїх київських знайомих, особливо молодь, заохочував їх до етнографічної роботи і таким чином дійсно одержував багато записів, що й друкував у тогочасних виданнях. Запис пародії про Козацьке життя вийшов правдоподібно від одного з баришпільських гостей Чубинського, може якогось київського студента, якому Чубинський доручив позаписувати пісні в околиці[1].
План видання. Друга частина дум, що їх зібрала українська етнографічна громада, залишилася в „Історичних піснях“, і тут можемо розглянути головний здобуток сього періоду в галузі збирання дум. Але для того, щоб оцінити те нове, що вони давали для справи консервації й дослідження дум, мусимо познайомитись із системою й характером сього видання. В передмові до першого тому видавці говорили про потребу систематизувати український пісенний матеріял, що зібрався за 50 літ від перших збірок XIX в. в ріжних виданнях, з котрих деякі вже й тоді були бібліографічною рідкістю:
„Необхідно звести тексти і варіянти пісень; необхідно, далі, пояснити їх відповідно до того ступня, на який піднялась наука малоруської історії; необхідно, вкінці, також відділити, що дійсно народнє серед того, що вважалося і видавалося як таке, за старших, менш критичних (разборчивыхъ) часів, а що підроблене. Тільки після такої роботи поезія українського (малороссійскаго) народу стане зовсім з розумілою і буде зовсім певним джерелом для історії народу, а далі зможе бути вірно оцінена й творча сила самого народу, що її (поезію) витворив і витримав віками в своїй пам'яті“.
- ↑ Сі відомості завдячую Г. П. Житецькому.
