дуже активний записувач, що взяв потім участь і в Історичних піснях Антоновича й Драгоманова. Досі в першім томі „Записок“ ми нарахували 9 дум: до них Ніговський додав ще 4 тексти, а саме: 10) „Дума про Ганджу Андибера“ (с. 200); 11) „Дума про Марусю Богуславку“ (с. 210); 12) „Дума о козацькой жизни“ (с. 215) і 13) „Дума про корсунську побіду“ (с. 223). Се дві зовсім нові думи і два нові варіянти відомих дум. Варіянт Андибера Куліш скомбінував з уже відомим варіянтом сеї думи, кажучи, що варіянт Ніговського в окремих місцях значно сильніший ніж той, що він записав від Шута, але „один і другий мають свою повну вартість тільки в сполученні разом (въ совокупности)“ — тож він об'єднує їх, тим більше, мовляв, що Шутів текст уже відомий в оригінальнім виді (се, як уже згадано вище з приводу Метлинського, також не вірно). Ті частини Ригоренкового запису, що не ввійшли в сей фабрикат, Куліш надрукував у кінці книжки (с. 319) так, що ніби-то заховав цілість і сього тексту. Але в дійсності на сей варіянт Андибера в „Записках“, складений з тексту Ніговського і з комбінованого тексту Метлинського, було зіпсовано один по однім три оригінальні записи від трьох кобзарів — Шута, Бешка й Ригоренка, і ні один не був захований в оригінальнім вигляді. Не диво, коли в тім таки часі Куліш остерігав инших видавців, щоб „ради Бога не составляли изъ двухъ пѣсенъ одной“ — він знав, як далеко можна зайти з такими комбінаціями!
Але самі пояснення до сього комбінованого Андибера цікаві для нас тим, що в них Куліш так докладно говорить про свої переробки, тимчасом як в инших текстах він робив зміни без жадних попереджень. Очевидно, що сі пояснення призначались для записувача, Ніговського, який міг був здивуватись, побачивши свій текст у друку таким зміненим. Се дає нам деяку певність, що ті тексти Ніговського, що не мають такого попередження, надруковані так, як їх дав Ніговський. Такі напр. думи про Богуславку й Козацьке життя: вони не мають ніяких застережень що-до яких-небудь стилістичних змін (пояснення Куліша що-до змісту їх подано у вступах до сих дум нижче). Зате про Корсунь сказано знов, що він доповнений записом Копитка у збірнику Максимовича 1849 р. Добре, що хоч сказано…
Шісдесяті роки. Збірка Ніговського се остання пайка дум, що опублікував Куліш у 1850-х рр., разом з тим се остання публікація дум у сім десятиліттю. Записи С. Носа та инші, що були зроблені в тих часах, пішли до друку аж за 20 і більше літ по тім. В найближчім-же часі в справі видавання дум приходить застій: шісдесяті роки являються дуже „худим“ періодом після багатого публікаціями попереднього десятиліття. Але не вважаючи на таку убогість, 1860 рр. дали все таки деякі здобутки для діла консервації дум, які мусять бути відзначені. При всій своїй незначності вони мають ріжний, троякий характер. Се, по-перше, ряд передруків дум з ріжними змінами — передруків, що почасти увійшли до літературного обороту як оригінальні тексти. По-друге, три оригінальні записи нових варіянтів уже відомих дум. По-третє, серія відомостей про кобзарів, серед яких центральне місце займає знов Вересай з його листуванням, надрукованим у львівській „Правді“.
З передруків перше місце в хронологічнім порядку належить чотирьом думам в „Українській Абетці“ Миколи Гаццука[1]. Се думи, або „думки“, як він каже: „Про бідну вдову та про її синів“ (с. 44) — перероблений варіянт з Охтирки, що був у Метлинського. „Про сестру та брата“ (с. 49) — варіянт Метлинського, також перероблений. „Про час останній у степу козака-бандуриста“ (с. 63) — з деякими змінами, про них ми вже говорили. Остання дума, на котру Гаццук затратив найбільше творчої уяви, — се „Думка про славного Хвесь Ганджу-Андибера Гетьмана Запорозького“ (с. 67), та докладніше про сю цікаву переробку сподіваємося сказати, друкуючи записи сеї думи[2].
- ↑ Украінска Абетка, вистачив Микола Гаццук, Москва, 1860: цензурний дозвіл 7 липня 1860 р.
- ↑ Андибер Гаццука був передрукований у К. Шейковського, Домашня наука, вишші початки (Київ, 1861) і сей передрук часом цитують як окремий текст. Тут надруковано також варіянт Максимовича думи про Олексія Поповича (у нас № 7, вар. X); зміни сього передруку зазначені в нас у примітках.
