подібности між співами кобзарів не буває, навіть у співаків одної школи, як сі два — Шут і його учень Бешко), зісталися в основнім варіянті. Таким чином, не вважаючи на всю охоту до точности й методичности Метлинського, два оригінальні записи Куліша, від Шута й від Бешка, були властиво знівечені, і ми не дістали ні одного з них, а замість того тільки два сурогати. Дійсно, збираючи те, що є подібного в ріжних записах, і складаючи се до купи, редактор має на увазі вже не якусь живу поетичну цілість, якийсь означений варіянт даної думи, але свою власну схему, що здається йому типовою, або основною, і він до неї підганяє матеріял, даний записами. Але найгірша небезпека таких переробок та, що вони викликають смак і охоту до дальшого перешивання, і дума про Андибера відчула його на собі особливо болюче, коли поверх комбінованого варіянту Метлинського (зложеного з варіянтів Шута і Бешка) Куліш згодом понашивав ще латки з третього варіянту, Ригоренка. Так кінець-кінцем з минулого століття нам не залишилось ні одного більш-менш певного друкованого тексту сеї думи[1].
Але приклад Андибера не одинокий.
5) Дальша дума — про Хмельницького та Барабаша (с. 385) також скомбінована з варіянтів Шута й Бешка, але вже без окремо зазначених ріжниць: очевидно варіянти вчителя й учня в сім випадку були досить подібні — або редактор сим разом менш дорожив варіяціями.
6) Про Хмельницького та Василя Молдавського (с. 391) — запис Куліша від Шута.
7) Про Хмельницького Богдана смерть, та про Юруся Хмельниченка та Павла Тетеренка (с. 395) — так само.
8) Про Івана Богуна (с. 407) — уривок думи, ближче не відомої, від Шута.
9) Про Веремія Волошина (с. 413), кілька слів думи та кілька фраз споминів Шута про неї, записані як попередні. Розділ V — після Хмельницького: дума 10) Про Івася Вдовиченка (с. 413), два варіянти: основний запис Куліша від Шута та доповнення до нього Білозерського від Романенка.
Пѣсни Былевыя. Бувальщины: 11) Про сестру та брата (с. 434), запис Білозерського від Романенка.
12) Про смерть трьох братів (с. 437), инакше Самарські брати, записав сам Метлинський у Зіньківськім повіті невідомо від кого.
13) Про смерть Хведора Безродного — три варіянти: основний (с. 440) від Романенка, запис Білозерського, до нього доповнення від Романенка-ж (с. 441), зробив їх також Білозерський. Очевидно в сім випадку записувач дуже точно дотримувався своїх правил: записав думу двічі і відмітив ріжниці в тексті, які співак робить, співаючи його повторно. Третій варіянт сеї думи, уривок від Шута, записав Куліш.
14) Про козака Голоту, с. 445, уривок Білозерського від Романенка.
15) Про Корабель, с. 446, уривок з Гадяча, записав А. Метлинський. Зразу не можна було сказати напевно, чи се уривок думи. За такий вважали його Антонович і Драгоманов, за думу вважає його і Єрофеєв, але не вважаючи на подібність сього уривка до думи, ми мусимо вважати його за пісню, може за таку, що переспівувала мотив старої думи, але все таки не за думу. Сей уривок, тільки приточений до другої пісні про солов'їне гніздо, записав з дуже невеликими змінами Я. Новицький в Олександрівськім повіті[2], і тут ми вже маємо виразно пісенну форму. Се, розуміється, не виключає можливости, що колись існувала і дума на сю тему, але уривок Метлинського безпосереднього звязку з нею не має.
Окремо від сих п'ятнадцяти нових текстів у збірнику Метлинського мусимо згадати два старі — передруки, а до того ще й фальсифікати. Перший — се відомий уже нам Бан-
