Так як дефініція дум Максимовима використовує всі попередні здобутки на сім полі, мало що додаючи й складаючи все се в досить неоформлену ще цілість, так і тексти його збірки роблять немов підсумок усіх дотогочасних видань. Збірка Цертелева використана найповніше: тут передруковано всі його думи. З Лукашевичевих новодруків взято два: передруковано думу Костомарова, а також чотири сурогати Срезневського. Поміж сими передруками розміщено чотири нові записи ще невідомих дум. додано також багато приміток. Все се надруковано в такім порядку:
1) „Отъѣздь козака изъ родины“ (с. 7) — із збірки Цертелева: було вже в збірниках 1827 і 1834 рр.
2) „Сборникъ украинскихь пѣсень/Тоска сестры по братѣ“ (с. 9) — також.
3) „Невольники“ (с. 10) — взято від Костомарова з поправками (див. № 1. вар. А1) і без означення джерела: видно тільки, що се передрук, бо в передмові Максимович каже, що всі нові публікації означує зіркою, а „Невільники“ зірки не мають. Сю думу Максимович поділив сам па рядки і додав до неї багато цінних помічень. Тут він висловив думку, що згодом так блискуче розвинув Ф. Колееса — про те, що невільницькі думи мали завдання закликати людей до викупів невільників з неволі — бо се „вважалось на Україні за святе діло“.
4) „Схватка съ Татариномъ“ (с. 13) — зовсім нова дума, невідомо як здобута. Річ у тім, що з чотирьох нових текстів, поміщених у сіп збірці, два твори означені що-до свого походження: в примітках названо осіб, що їх записували, і приблизно означено місце, де запис зроблено; два-ж инші таких відомостей не мають. Сі два очевидно треба вважати за записи або й композиції самого Максимовича. Брак поміток про походження сих текстів вражає неприємно, і компонування тексту самого автора при отсій „Схватці з Татарином“ насовується на думку досить настирливо. Ся „Схватка“ се варіянт теми, оспіваної в „Козаку Голоті“ Лукашевича, але варіянт досить далекий від Лукашевичевого, тому Максимович, поміщаючи поруч „Голоту“, не говорить виразно, що се варіянти одної теми. Далекий сей варіянт і від тих варіянтів, що були записані згодом, а ріжниться передусім тим, що глузування з нужденної одежі героя Голоти у варіянті Максимовича звернене, проти туалету Татарина. Так само дещо несподіване, нетрадиційне закінчення сього варіянту[1]. Можливо, що всі сі явища пояснюються редакційною роботою видавця, що обробляв якийсь слабо захований матеріял. Дійсно, дума про Голоту належить до дуже зле захованих дум: з чотирьох записів сеї думи два дуже фрагментарні, та й сей Максимовичів текст також дуже короткий і слабо розвинений; нам здається, що в первіснім вигляді він мусів бути ще більш уривковим. Що-до місцевости, з якої він міг-би походити, то тут питання трохи ясніше. Максимович на Україні жив на полтавсько-чернігівськім пограниччю: на Переяславщині, де було родинне гніздо його матери, і в Глухівськім повіті, де пізніше жили його батьки (в Шостці) і один з дядьків, що був його вчителем. Середню освіту він здобував у Новгороді-Сіверськім, а віку доживав на хуторі на Переяславщині, над Дніпром, проти гирла Роси. Оскільки Максимович сам записував кобзарські співи, то се могло статися власне в сій смузі від Глухова до Канева. Що-до „Схватки“, то се так і мусіло бути; инші записи сеї думи також належать до сеї території (Борзна, Яготни, Оржиця), і ніде поза нею її не знаходили. Ані західня Чернігівщина, ані східня Полтавщина або Слобожанщина не має сеї веселої думи про Козака і Татарина. Думка така, що почувши десь у своїх рідних околицях сю думу (може власне почувши, але не записавши зі слів), Максимович трохи підправив її для свого збірника і помістив як нову думу.
Дальша дума в сім збірнику — 5) „Козак Голота“ (с. 15) — передрукована від Лукашевича.
- ↑ Козак каже, буду:
По Килиму-городу гуляти!
Ой гуляти, гуляти, гуляти.
Да єдиного Бога споминати!
