Сторінка:Катерина Грушевська. Українські народні думи. Том 1. 1927.pdf/37

— XXXIII —

Таким чином саме порівняння числа рядків дає цікаві результати, хоч, як ми бачили, воно часто не дає поняття про дійсну лаконічність записів Цертелева. Ся лаконічність стає помітнішою, коли порівняємо окремі уступи його текстів з відповідними уступами з инших варіантів: нема тих повторювань, ріжних додатків і поетичних ампліфікацій, якими звичайно прикрашається основне оповідання в кобзарських рецитаціях. Ся риса Цертелевських записів така помітна, що робить вражіння чогось чужого в кобзарськім епосі, і мусимо думати, що Цертелев у таких випадках скорочував оригінальні тексти, скупчував їх і, треба признати — робив їх більш виразистими. Наприклад, порівняймо уступ з варіянту Цертелева з відповідними уступами з найближчих віком і територією варіянтів:

Азовські брати:

Цертелев 3)Два конных, третій пишій заными подбигае Кровью слиды залывае 5)Словами Промовляе: „Станьте вы братцы коней попасите Мене подождите Съ собою возмите 9)До городивъ Христіанскихъ подвезите“.

„Повѣсти“ (Миргородщина) 6)Два брата конныхъ, Межъ ними третій пѣшій-пѣшаница За конными братами поспѣшае Коней за хвосты хватае, 10)На сырое коренья ноги козацкіе побиваетъ, Кровь христіанская слѣды заливаетъ До братьевъ словами промовляетъ: „Братика мои ридненьки, Якъ голубоньки сивеньки! 15)Добре вы, братця, дбайте, Станьте вы, кони козацкія попасите, А меня, найменьшаго брата, подождите, По-пив-чтверти мыли въ городы христіянскіе подвезите“.

Срезневський (Харківщина) 3)То браты старши ридни Обидва кинни, 5)А наименьшій братъ иншій пихотою За кинными братамы уганяе, На сыри коринья, На били каминья, Нижки свои козацькіи посикае, 10)Кровье слиды заливае, До кинныхъ бративъ добигае, За стремена хватае, Дрибнымы слёзамы обливае: Словами примовляе: 15)„Браты мои старши, ридненьки Прошу я васъ, хоть тришки надождите, Кони свои козацькіи попасите, Мене найменьшого брата, межъ себе на кони возьмите 19)До города Хрыстіанскаго хоть мало пидвезите“.

Так само в діялогах у варіянтах Цертелева часто пропускається вступна фраза, в якій уводиться особа, що має говорити — такі вступні фрази, дуже типові для дум: „N теє зачуває, до NN промовляє“ і т. и. Брак сих переходів дуже помітний, особливо в Цертелевськім варіанті думи про Коновченка.

З другого боку в текстах Цертелева речення досить часто переривається, щоб означити, від кого іде мова: напр. „Теє зачували, Олексію Поповичу — промовляли, ти-ж…“, або „Коли мене, братці, не хочете ждати, — став меншій промовляти, — то прошу вас“… Се форма досить незвичайна. В инших записах дум вона трапляється дуже рідко, у Цертелева порівнюючи досить часто — навіть по двічі на один текст (напр. Азовські брати ряд. 17—18 і 45; див. нижче вар. Б); служить тут для збагачення рими і тому звучить роблено, літературно. Замилування Цертелева до рими взагалі дає себе відчувати, особливо в двох ліричних думах: про Сестру і брата і про Виїзд козака. Правда, можливо й таке, що кобзар Цертелева трактував сі думи більше як пісні, більше заховував їх рими і не так вільно обходився з текстом. Але наше вражіння таке, що Цертелев і з свого боку також подбав про послідовність рими і деякі місця підігнав під пісенну форму. Все се робить

вражіння деякого літературного оброблення. Не глибоких змін, — се на підставі таких-же порівнянь з иншими варіянтами можемо сказати зовсім певно. Але відчувається старанна стилістична редакція. Цертелев не додав до своїх записів ніякого нового епізоду або навіть нового поетичного образу, але він досить рішуче повикидав, що йому здавалось зайвим, і старався приладнати форму дум по змозі близько до своїх „піитическихъ“ ідеалів.