але мають ріжниці і що-до окремих висловів, і наскільки можна було-б судити з тих приміток, що їх опублікував Драгоманов, ріжниці Костомарова супроти друку Житецького не були тотожні з ріжницями копії Маслова. Так що прийшлося-б визнати, що копія Маслова, тексти Костомарова в тексти Житецького всі троє ріжнились дечим одно від одного, хоч ті ріжниці ніде не були значні.
З копією, що була в Драгоманова, ми мали змогу познайомитись. На-весні 1926 р. покійний академик Гнатюк переслав для нашого видання рукопис, виправлений рукою Драгоманова, — копію з „копії Маслова“, зроблену певно в домі самого Драгоманова. Копія ся списана на 19 аркушах краткованого паперу розміром 273×213 міліметрів, нумерованих від 7 до 59. Нумерація йде в порядку до 34, тільки після с. 19, 22, 25 і 28 залишено без нумера по одній чистій сторінці. Після с. 34 в рукописі велика прогалина і дальші сторінки нумеровані 40 — 43; потім є ще сторінки 58 — 59, а кінця бракує. Папір рукопису ще досить білий, деякі аркуші пом'яті й подерті, инші заховалися зовсім добре, пожовклі тільки на краях. Чорнило письма заховалося зовсім добре. Сей рукопис зберігся як маленька частина архіву Драгоманова, що заходами акад. Гнатюка був спроваджений з Софії до Львова до архіву Наукового Товариства ім. Шевченка. Підчас світової війни той архів опинився в помешканні, де стояло постоєм російське військо, яке й зробило з архіву „велику купу сміття“, — як писав покійний акад. Гнатюк. Багато з того сміття було спалено, а те, що лишилося, відбуло тяжке митарство з місця на місце, псуючись ще далі, аж поки на прохання Академії Наук акад. Гнатюк не переслав його до Київа[1]. Така була доля дорогоцінної спадщини одного з видавців історичних пісень і з нею тої „копії Маслова“, що стільки разів виринала на видавничім обрію, готовилась до друку і так таки майже загинула серед сих заходів. Не можна спокійно читати сих рядків пок. Гнатюка, опису сих етапів послідовного нищення етнографічного архіву серед байдужого оточення людей, які могли стільки зробити для його заховання.
Вище ми описали вигляд тої частини „копії Маслова“, що тепер маємо; с. 7 носить заголовок: „Малорусскія думы и пѣсни, записанный въ 1805 году Ломиковскимъ изъ устъ слѣпца Ивана лучшого рапсодиста котораго онъ засталъ въ началѣ XIX вѣка“. Нижче: Кішка Самійло. З сього видно, що с. 7 являється першою сторінкою збірки, що-ж було на попередніх 6 сторінках, ми не могли вияснити. Зміст рукопису такий: 1) Кішка, с. 7 — 16; 2) Федоръ Безрідний, с. 17 — 19; 3) Три брата самарськие, с. 20 — 22; 4) Атаманъ Матяшъ старый, с. 23 — 25; 5) Вдова въ городі Чечельниці (въ Польнгѣ. Замѣч. записавшаго), с. 26 — 28, 6) Вдова Сірка Ивана, с. 29 — 32; 7) Розмова Дніпра з Дунаемъ, с. 33 — 34. Після перерви, на с. 40 — 43 — 9) Ипрятинскій поповичъ Олексій. Листок 58 — 59 вийнятий з останньої думи в збірці — з „Коновченка“; він відповідає рядкам 194 — 250 у Житецького. Порівнявши сей зміст з змістом, надрукованим у Драгоманова, бачимо, що прогалина між сс. 34 — 40 була заповнена „Дворянскою женою“, яку надрукував Драгоманов у „Житю і Слові“: очевидно, сей текст був переданий для друку до редакції і там залишився. Кінець збірки мусів загубитися підчас війни. Згідно з описом Драгоманова тут перед с. 58 мусіли бути ще такі тексти: 10) Братъ та Сестра, 11) Иванъ Богословець, гетьманъ запорожський, 12) Козакъ Иванъ Коновченко изъ города Черкасъ; після 59 ст. мусіла ще бути одна або дві сторінки рукопису, а саме кінець Коновченка. Цілий рукопис досить рясно пересипаний поправками иншим чорнилом — бачиться, руки Драгоманова; в сьому впевняють нас примітки під текстом, зроблені тою-ж таки рукою з підписом М. Т. — мабуть М. Толмачов, псевдонім Драгоманова. В однім місці маємо примітку, що таке-то слово „написане тою-ж рукою, але иншим письмом і видно пізніше“. В нашій копії се слово знаходиться в рядку і се впевняє нас у тому, що рукопис, який тепер знаходиться у нас, се не копія того Маслова з Москви, а копія з його копії. Друкуючи далі текст Повістей, відзначаємо всі помітки Драгоманова також.
- ↑ Порівн. листа до акад. М. Грушевського, „Україна“, 1926, кн. 6, с. 186.
