його, але не друкувати в цілому. Сі самі тексти Костомаров згадував, не цитуючи, вже в своїх роботах 1874 і 1875 рр.[1]. Коли й звідки дістав їх Котляревський, Костомаров не говорив, але Драгоманов, що писав про сі записи в 1895 р., оповів, що в часі видання „Историческихъ пѣсень малорусскаго народа“, ще в 1871 р., він, Драгоманов, вів переговори з Котляревським (через А. Кістяковського), щоб той передав до видання записи дум, мовляв одержані від Ів. Котляревського, автора „Наталки-Полтавки“. Переговори скінчились тим, що Котляревським текстів не дав. Але в 1873 р. Котляревський передав ті самі текста Костомарову з там, щоб Костомаров цитував їх, але не друкував у цілості в своїй „Історії Козачества“[2]. Того ж таки року Антонович одержав від якогось Маслова, Українця з Москви, копію текстів Котляревського, але також без дозволу друкувати їх. Нарешті в 1892 р., по смерті А. А. Котляревського Житецький видрукував тексти, що дійшли до редакції „Кіевской Старины“ від И. А. Котляревського[3], сина покійного, в тій-же самій „Київській Старині“, а потім окремо в своїй книзі „Мысли о народныхъ малорусскихъ думахъ“. Житецькпй писав, що сі тексти він — очевидно „мельком“ — бачив уже 15 літ тому, себ-то коло 1877 р.
Сі голі факти позволяють думати таке: А. Котляревський мав збірку дум, з якої дав дві копії: одну Костомарову, другу Маслову, але без дозволу друкувати, а потім сю збірку і дозвіл друку на неї одержав Н. Г. Житецький.
Але в дійсності справа не така проста. Збірка, яку друкував Житецький, була анонімна: мовляв записана від „рапсодія“[4] Івана; знаки на її папері належали до 1808 р. Копія Маслова була означена як запис Ломиковського в 1805 р. від „рапсодисти Івана“. Драгоманов, прочитавши видання Житецького і порівнявши з копією Маслова, прийшов до висновку, що тексти мають ріжниці і походять або від двох записів, або від двох копій одного запису, власне сього Ломиковського. „Вивід з порівняння двох рукописів, — пише Драгоманов, — ми позволяемо робити ось який: копія Маслова мусіла бути зроблена чи з оригіналу старшого від рукопису Котляревського (друкованого у Житецького), чи з копії з першого... З того, що копія Маслова має примітки ..записавшаго“, ми виводимо, що Маслов мусів переписувати не з оригіналу Ломиковського, а з копії з нього, на котрій мусіли бути примітки під рядками чи в тексті“[5]. Таким чином і тексти Житецького, і рукопис, що бачив Маслов, на гадку Драгоманова, були копіями з старого оригіналу, і „копія Маслова“ була старша. Що-до місця, яке займають тексти, що були в Костомарова, Драгоманов не висловився — чи Костомаров цитував з „копії Житецького“, чи з „копії Маслова“, про се Драгоманов очевидно думки не мав. Житецький у „Мыслях“ натомість виразно заявив, що друкує рукопис, який перше використав Костомаров. Костомаров-же про сей рукопис казав, що судячи з паперу й письма, його написано в кінці XVIII або в перших роках XIX в., так що його опис не суперечив описові „Повістей“, що дав Житецький. Костомаров нічого не казав про правопис сього рукопису, Житецький-же в „Мыслях“ говорив, що друкує дослівно, тимчасом як Костомаров правопис мовляв виправив, але текст у них був той самий. Та коли порівняємо уривки Костомарова з текстами „Мыслей“, бачимо, що в дійсності текста Костомарова ріжняться з текстами Житецького не тільки правописом,
- ↑ В статті: „Историческая поззія“, „Вістникт Европы“, 1874, кн. XI, с. 596 д., і „О воспоминаніяхь борьбы козаковъ съ мусульманствомъ въ народной южнорусской поезій“. Сю статтю писано 1875 р. („Литературное насліздіе“, с. 284)
- ↑ В дійсності переговори велись того-ж таки 1873 р., як бачимо з листа Драгоманова до Кістяковського того року, де Драгоманов ще тільки питає, що то за збірник дав Котляревський Костомарову. Листування, приготоване до друку М. Б. Кістяковським, докладалося сього року в Історичній Секції У. А. Н.
- ↑ В дійсності „Повісті“ подарував син покійного А. А. Котляревського, Н. А. Котляревський самому, Н. Г. Житецькому, а не редакції „Київської Старини“, тому вони і не заховалися в її архіві.
- ↑ А не „рапсоода“, як цитує Житецького Драгоманов, „Житє і Слово“, 1895, т. III, с. 266.
- ↑ Житє і Слово. 1895, т. III, с. 268. Що-до сих приміток „записавшаго“, то деякі з них є і в текстах Житецького, тільки без сього припису, який очевидно походить від самого Маслова.
