за зовсім невжиточні й за життя поховані. При новому систематичному виданню пісенности повторювати помилку із скорочуванням було-б недопустимо, і ми рішили уникнути їх. Виїмок зразу було зроблено для повторних записів від одного кобзаря, і то тут відмічено тільки відмінні місця, так щоб ріжниці зразу-ж кидались у вічі. Нам здавалось се корисним для харектеристики змін, що відбуваються в співі кобзаря в його перетворюванню одної теми. Але й сих скорочень ми надрукували дуже мало і тільки там, де повторний варіянт виявляв порівнюючи небагато змін і не мав особливого інтересу. Одначе можливо, що й сих нечисленних скорочень краще буде не робити надалі. Сі покорочені тексти вміщаємо в примітках, але в реєстрі вони подані під окремою літерою і з усіма відомостями про їх походження.
Сей реєстр, як сказано, творить першу частину (I) вступу перед текстами кожної думи. Після реєстру, в другій (II) частині ми звичайно старалися зібрати якісь ближчі відомості про тексти: вияснити їх взаємини, означити певні територіяльні редакції дум, подати відомості про міру автентичности записів, то-що. Не вважаючи на те, що сі розділи у вступах звичайно дуже невеликі, центр нашої уваги лежав саме на них і нам бажалось подати тут як-найбільше відомостей і фактів. На жаль, вони все ще дуже нечисленні й дуже рідко складаються в якийсь виразний образ.
Нарешті, третя частина (III) кожного вступу складається з перегляду спостережень і праць про дану думу, даних старшою літературою про думи. Сей перегляд полегшує ознайомлення з мало приступними роботами і дає змогу читачеві неспеціялістові ознайомитися з темою і зложити собі думку про неї; він є таким чином сурогатом історично-літературного коментару до кожної думи, що в повній мірі може бути даний спеціяльним дослідом над кожною темою. Такий дослід лишаємо собі як побажання на прийдешнє. Поки що ми утримуємось від освітлювання окремих дум у вступах і тому навіть у тих випадках, коли ми спеціяльно займалися якоюсь думою, ми тільки переказуємо погляди висловлені в даній статті, разом з поглядами инших авторів.
Ще кілька слів про правопис текстів. Се питання вимагало особливої уваги, бо при його вирішенню треба було мати на увазі два роди інтересів: вимоги наукової точности в передачі старих і нових текстів що-до вигляду, в якім вони з'явилися вперше, і інтереси читача, для якого тексти хотілося подати у звичному йому правописі. Вирішення сього питання було зроблено таке, що тексти, які з'явилися перед указом 1874 р., що забороняв усякі инші правописи окрім офіційного російського, так званої ярижки, подаються в тім вигляді, як вони з'явилися вперше, всі-ж пізніші друки було переведено на сучасний український правопис. Треба додати до того, що старі тексти, записані на початку XIX століття, в часах, коли літературна українська мова була ще дуже невироблена, і записали їх люди, що часто не добре вміли по-українськи, мають багато недоречностей, що часом походять від друкарських помилок, а часто можуть означати помилку або записувача або й співака. Виправляти такі помилки так, щоб не попсувати тексту, було-б дуже трудно і тому конче треба було подати їх в оригінальному вигляді. Там-же, де ми вважали за можливе виправити помилку і вказати первісний зміст, додано пояснення в примітці. Поза тим наші передруки старих текстів таких як Цертелева, Костомарова, Лукашевича, повинні бути фотографічно точними передруками перших видань. Правопис оригіналу затримано також і що-до „Повѣстей малороссійскихъ“, бо хоч вони були надруковані 1892 р., але в тім вигляді, як їх записано в першім або другім десятиліттю XIX віку. Що-до видань пізніших, таких як Антонович і Драгоманов, то тут хоч затримано оригінальний правопис, але очевидні друкарські помилки подекуди виправлено в тексті з огляду на те, що в такім виданню вони могли мати тільки випадковий характер. Значно складнішою виявилась справа з виправлянням правопису в новіших текстах: в деяких випадках, коли запис було зроблено ярижкою і з потугами на фонетичність, розгадати значіння звуків без спеціяльних студій було неможливо, і тому ми вдовольнились тим, що тільки викидали Ъ, а з рештою дотримувались оригіналу. Але таких текстів порівнюючи небагато.
