биття (отраженіе) пісенних мотивів у думах. 5) Творці й співці дум. 6) Старий запис дум з оглядом їх варіянтів — се розділ, присвячений „Повістям“. Ми могли-б спинитися тільки на сім останнім розділі, але беручи на увагу ту полеміку, що викликали „Мысли“, і той надзвичайний вплив, що вони мали на дальший перебіг історії дослідження дум, мусимо хоч коротко переглянути головні моменти в книзі.
В просторій і дуже гострій критиці на працю П. Г. Житецького акад. М. Ф. Сумцов[1] писав, що автор властиво мав право назвати свою працю не „Мысли“, а тільки „мысль“ (в однині), — бо тут на протязі цілої книги провадиться, мовляв, тільки одна думка — твердження про вплив книжної науки на думи. Висказ Сумцова був умисно злобний; але навіть у такій перебільшеній формі його слова не були вірні. Він мусів-би був сказати принаймні — дві мислі, бо в дійсності в досліді дум Житецького виразно виступають дві такі провідні ідеї. Але тільки друга з сих ідей була симпатична самому Сумцову, тому він і поставився до неї не як до особистої думки Житецького, а як до об'єктивно даного факту. Ся друга ідея Житецького — се абсолютне значіння матірного авторитету в моралізації дум і взагалі в українськім народнім світогляді, — те, що пізніше в нашій літературі часом називалось, невлучно, пережитками українського матріярхату.
Думка про перевагу матірного авторитету над усяким иншим була не нова в дослідженні дум, її висловив уже раніше Потебня з приводу Олексія Поповича[2], і сам Сумцов розвивав її в статті на ту-ж тему, що друкувалась майже одночасно з „Мыслями“[3]; але в праці Житецького ся думка про матірний авторитет дістала дуже важне, майже центральне місце.
На думку Житецького, в старім родиннім хліборобськім устрою життя вплив матерії був надзвичайно великий. Мати грає тут ролю єдиного арбітра в конфліктах, що мусіли з'являтись в умовах колективної праці й володіння (с. 72). Се, мовляв, авторитет не правовий, а більше психологічний, але тим вищий і могутніший своїм впливом. Через се мати, як символ сім'ї, являється і одиноким стримуючим, постійним моментом серед непевного, авантурницького життя, що складається в неспокійнім сусідстві степу підо впливом козакування (с. 25). Поруч того мати вдова, занедбана своїми дітьми у войовничих відносинах XVI в., покинена й безборонна, в силу того авторитету, що припадає їй попередніх передумов українсього побуту, стає так-би сказати агітаційним мотивом для моралістичної творчости тих часів. Вона дає надхнення моралістичній поезії й думам: думи ніби утворюються спеціяльно для оборони матерів, як пригадки про ту пошану, що належить матері від синів (с. 159). Ціла ся теорія, що переходить як ліричний Leitmotiv через усі „Мысли“, немов-би віддана під духовий патронат літописної княгині Ольги, покиненої сином, якого вона весь час накликає до занедбаного родинного й національного обов'язку. Автор вважає її за найстарший образ самовідреченої й авторитетної матери-Українки — і дійсно вміє відзначити зворушливі паралелізми між оповіданням літописця про Святославову матір і думою про бідну вдову і невдячних синів (с. 157).
Вся ся частина міркувань Житецького що-до значіння матірного авторитету в думах була прийнята прихильно і не викликала заперечень, мабуть як річ само собою зрозуміла[4]. Тимчасом на нашу думку се була найменш тривка частина „Мыслей“. Мораль дум не така проста, щоб її цілу до решти можна було вложити в одну тільки п'яту заповідь. Як се ми старались довести в иншім місці, мораль дум подекуди буває дуже неоднорідна й змінна й аналіз моральних тез у думах часто відкриває нам більш ніж
- ↑ Н. Сумцовъ, „Замѣтки о малорусскихъ думахъ и духовныхъ виршхъ“, Этнографическое Обозрѣніе, 1895, кн. I.
- ↑ А. Потебня. Объясненія малорусскихъ и сродныхъ народныхъ пѣсень. т. II, с. 301 дд.
- ↑ Н. Сумцовъ, Дума объ Алексеѣ Поповичѣ. Кіевская Старина. 1894, кн. I.
- ↑ Тільки Драгоманов висловив з того приводу маленьке застереження — що мовляв на підставі ідеї пошани до матери „не можна вирішувати питання про те окруження, в котрім зложилися наші найстарші думы“ (Р. Л. Н., Творці козацьких дум, „Житє і Слово“. 1894, кн. І, с. 289)
