Автор очевидно не мав тісного відношення ні до історії літератури ні до народньої словесности, в справі орієнтувався досить невміло і критика зустрінула його як сторонню в науці людину, на рідкість неприхильно[1]. „Опыт'ові“ рішуче відмовлено якого-небудь наукового значіння. Але хоч докори критики здебільшого й були справедливі, та тим не менше дослідча первістка Лисовського мала таки і свою позитивну вартість, яку нам може легше оцінити тепер, ніж можна се було зробити за часу появи самої статті. Стаття була написана дуже хаотично, досить претенсійним, заплутаним стилем — але містила все таки чимало цінних думок, що прийнялися в пізніших працях про думи! Окрім того вона вперше запропонувала якусь продуману класифікацію дум, спробу їх поділу на певні історичні й стилістичні групи.
Се була спроба зовсім нова. Старі збірки дум розміщували окремі твори звичайно безсистемно, як однорідну масу; або оскільки певні думи можна було притягнути до яких-небудь історичних дат, сі думи розміщувано в хронологічнім порядку тих подій, на які вони натякали. Таку систему бачимо в Срезневського й у Максимовича в збірнику 1849 р. (тут ліричні думи і, так сказати, думи без дати поміщені перед виразно історичними думами, що йдуть у хронологічнім порядку). Хронологічний порядок був розуміється і в Історичних піснях, і в поетичній історії козаччини Костомарова. Взагалі в старших працях витворився виразний погляд на думи як на історичний матеріял, і се відбилось і на систематизації дум, що переводилася майже виключно на хронологічних підвалинах. Чи не одинокий виїмок з сього правила маємо в статті Ламанського, що не хотів розглядати дум з історичного становища, а тільки як оповідальні пісні на мандрівні теми, але його огляд не мав ані вичерпного, ані дуже систематичного характеру. Отже становище Лисовського в групуванню дум трохи складніше від його попередників, і не спиняючись на його порівнянню думи і пісні, і на теорії походження дум з пісень через утрату ліричного надхнення — „завдяки яким-небудь впливам“, — ми присвятимо трохи уваги саме його класифікації.
Спочатку Лисовський дає нам повний інвентар дум і сповіщає, що має на увазі 70 дум, себ-то сімдесят записів. Сю скількість він поділяє на 22 теми з відмінами і далі думами він називає саме теми, а окремих представників теми — варіянтами. В уяві Лисовського сі двадцять дві думи об'єднані в певні групи, „кружки“, а саме: 1) Шість дум про Хмельниччину. 2) Два плачі і Маруся Богуславка. 3) Три думи на тему трьох братів — Азовські брати, Самарські брати і Буря на морі, вона-ж про Олексія Поповича. 4). Три думи з щоденного життя: Вітчим, Чужина і Вдова і три сини. 5) Думи про Козацьке життя і Ганджу Андибера. Думи про Самійла Кішку (6), про Хведора Безрідного (7) і про Сокола (8) творять окремі самостійні кружки. В сю систему не ввійшли Коновченко та Голота, хоч нижче Лисовський розглядає й їх.
Сі головні кружки поділяються ріжно всередині, а назовні один з одним також мають ріжні сполучення. Тому для вияснення їх відносин Лисовський задумує вжити сферичної класифікації — лінійна класіфікація, мовляв, може передати тільки наступність у часі одної серії явищ (одного роду, як каже автор); площинна класифікація передає сучасність кількох серій, а щоб передати разом сучасність кількох серій і сучасність явищ у середині серії, треба класифікації сферичної. На підставі такої класифікації Лисовський сподівався знайти генезу тих дум, що не мають історичного змісту і точних вказівок на час своєї появи. Звязки такої неісторичної думи з иншими, історичними думами, мовляв, можуть з'ясувати її розвій і відбити її історію: думка не позбавлена інтересу, але недокінчена і незреалізована в „Опыт'і“. Що-до самої класифікації, завважує Лисовський — її єдина хиба та, що її трудно передати словами.
- ↑ Рецензія W (мабуть Горленка) в Этнограф. Обозрѣніи, 1891, № 4, с. 21; А. Степовича в К. С., 1891, кн. IX, с. 505; анонімна рецензія в „Русской Мысли“, 1891, кн. IX, с. 392. Як ілюстрацію літературної репутації Лисовського див. також немилосердну рецензію І. Стешенка на його пізнішу статтю про Шевченка (Кіевская Старина, 1896 р, кн. X, с. 23).
