в старій італійській брошурі, і з сього оповідання вивів усі головні етапи думи про Кішку. Він припускав одначе, що про самого Кішку також були пісні, але вони були витиснеш з обігу пізнішим оповіданням про втечу з неволі, яке й розвинулося в думу. Питанням про автора думи і місце її появи Науменко не цікавився, спинивши всю свою увагу тільки над порівнянням історичного документу та його поетичної переробки. Сей метод був мало щасливий, і він не мав наслідувачів серед дослідників дум, але як стимул до монографічних дослідів, ся стаття мала певне значіння, і в пізнішій літературі про думи затримала собі почесне місце і навіть може дещо перебільшений авторитет. Вона й дотепер лишилась одинокою монографією про Кішку.
Друга монографія, що з'явилася слідом за Науменковою, — стаття М. Ол. Андріївського про Азовських братів[1], не маючи такого успіху як перша, також лишилась одинокою розвідкою про дану думу, і тому не втратила свого значіння в літературі, хоч об'єктивна її вартість дуже невелика. Її інтерес був властиво в тім, що вона старалася зацікавити досліджуванням дум широку суспільність, але в сім напрямі робота Андрієвського також лишилась без наслідників на довгий час. Більше про обидві сі статті сказано у вступах до відповідних дум, тут-же, відзначивши їх сиптоматичне значіння, спинятися над ними не потрібуємо, а переходимо до тих проб систематичного огляду кобзарською епосу, що принесли 189О-і рр.
Систематичні праці про кобзарський епос. Стаття Лисовського. Останнє десятиліття XIX віку з погляду історії дум має досить особливу фізіономію. Ми майже не стрічаємо нових записів дум, зате маємо кілька систематичних збірок старих записів — і низку праць, присвячених історично-літературному дослідженню думової поезії. Відзначимо в сьому десятиліттю такі публікації цікаві для нашої теми: Перша спроба суцільного досліду дум, що зробив Лисовський, — лишилась досить осторонь: центр дослідницької роботи десятиліття виявився в питанню про взаємини шкільної й народньої літератури в думах, і в питанню про первісний характер кобзарства. Се питання, з використанням дослідів про старцівські шпиталі, було розроблене головно в „Мислях“ Житецького, а навколо них з'явилася низка инших статтей про думи. До них належить третя група праць того часу: публікації та критичні замітки Драгоманова в „Життю і Слові“. Окремо стоять короткі замітки про кобзарів в „Київській Старині“ і в „Этнографическомъ Обозрѣніи“, переважно пера А. Малинки. Далі публікації Грінченка. Маємо чимало матеріялу до дослідження дум і в принагідних статтях і в спеціяльних працях про народній епос. Але в сім нашім огляді історії збирання й видавання дум ми не будемо їх торкатися.
Роботи про думи останнього десятиліття XIX в. з їх переважно дослідницьким ухилом, що відріжняє їх від більшости старших робіт, відкриваються статтею А. Лисовського, що друкувалася в „Полтавскихъ Губернскихъ Вѣдомостяхъ“ 1890 р. і того-ж таки року вийшла окремою відбиткою. Стаття називалась: „Опыть изученія малорусских думъ“; сим заголовком вона творила ніби pendant до старшого „Опыта“ Цертелева і з сього боку була симптоматична: за сімдесят літ після першої збірки думових текстів дійсно сильно відчувалася потреба суцільного дослідження дум.
Правда, сама робота Лисовського таким суцільним дослідом не була в ніякій мірі. Се була дійсно тільки „спроба“ скласти собі суцільну думку про думи: викласти кілька міркувань і вражінь, не обґрунтовуючи їх ніяким науковим апаратом (апарат сеї статті: Історичні пісні Антоновича й Драгоманова, кілька цитат з Величка і Самовидця, стаття Костомарова в „Бесѣдѣ“, і „Разсужденіе о наукахъ и искусствахъ“ Ж. Ж. Руссо!).
- ↑ Козацкая дума о трехъ азовскихъ братьяхъ вь пересказѣ съ объясненіями и разборомъ ея, Публичная лекція преподавателя реальнаго училища М. А. Андріевскаго, читанная въ Екатеринославѣ 20 марта 1883 г., Одесса, 1884.
