непевне[1]. Але дуже можливо, що після Костомарова лишились і записи справжніх дум, що розгубилися десь по світі і згинули для нас зовсім або тимчасово. Можливо навіть, що дослідники колись ще потраплять на сі збірки; хто зна, може серед них знайдеться що-небудь і з записів І. Ф. Труша: ми вище здогадувались, що він дав деякі свої записи для „Исторического значенія памятниковъ южнорусскаго пѣсеннаго творчества“ (див. вище с. LXXXII і дд). Було-б дуже ціннов ідкрити і ті тексти, що Костомаров друкував уривками, для того щоб їх опублікувати в цілості й без тих маленьких змін, що, як бачимо на прикладі цитат із текстів Повістей, Костомаров робив у своїх тодішніх виданнях. Поки що, з тим матеріялом, що ми маємо в уривках, дуже трудно робити які-небудь спостереження над пізнішими записами Костомарова. Треба сказати, що розпорошеність цитат робили їх взагалі мало помітними, і тому багато з нового матеріялу, що Костомаров подавав у сій новій статті, лишилося знов поза увагою дослідників, так само як колись лишились незавваженими і Соколи, Кодина й уривок про Зозулю з першої статті в „Бесѣдѣ“.
До сього періоду належить також інформативна стаття C. Neyman'a в польськім часописі Atheneum[2]. Ткаченко-Петренко[3] в своїм огляді думової літератури дуже високо ставить дефініцію дум Неймана. Означення се не оригінальне, але досить повне: в ньому відзначено історично-побутовий зміст дум, приналежність до репертуару спеціялістів співаків, ріжні стилістичні особливості як повторювання, негативне порівняння, постійні епітети й т. д. Ближчого інтересу для нас ся праця не має.
Розвідки про думи. Вище ми сказали, що наслідком спеціяльних умов того часу дев'яте десятиліття XIX в. в історії дум стало десятиліттям монографій, і дійсно переглянули кілька монографічних робіт, присвячених окремим кобзарям або територіяльним групам кобзарів та лірників. Се роботи, що продовжували напрям праці, намічений ще в Записках о Южной Руси, метод, розвинений статтями Русова й Іващенка про Вересая, Братицю й Дуба. Та в сім-же часі серед окремих студій про кобзарів з'явились і монографії зовсім нового типу: розвідки, присвячені дослідові окремих дум. Хоч сі досліди не мали впливу на справу нагромадження матеріялу ані на методи збирання, ми все таки мусимо відзначити їх появу, бо вона означала поглиблення наукового інтересу до творів кобзарської поезії, що кінець-кінцем мусить відбитись і на долі сеї поезії взагалі. Монографічне досліджування явищ звичайно більше робить для скермування інтересу суспільности в певнім напрямі, ніж сама популяризація явища, і в кожнім разі надає їй більшого престижу. В справі-ж дослідження дум сі монографії були першою притокою до історично-літературного досліду дум. Перед тим дослідів над думами, як певними поетичними творами, окремо від народньої пісенности взагалі або незалежно від їх історичного змісту, не було зовсім.
Перша така монографія про думу з'явилася знов таки в Київській Старині ще 1883 р. Се була стаття В. Науменка про Самійла Кішку[4]. Стаття займалась історичною думою, себ-то такою, що оповідає подію з життя історичної особи, і мала на меті прослідити шляхи, якими історичний факт дійшов до тої поетичної форми, що він одержав у думі. Автор вважав за передумову для утворення всякої народньої пісні яку-небудь подію хоч важну, хоч незначну, але вповні реальну, історичну. Для думи про Кішку він знайшов таку передумову в оповіданню про утечу російського старшини з турецької неволі, поданому
- ↑ Розуміється, ми маємо думи й пізнішого походження ніж XVIII в.; але сі думи мають не історичний характер, а лірично-побутовий і використовують стилістичні взірці старих дум. Окрім того існування новотворів ефемерне; коли вони описують дрібні події ближчої історії, то затримують інтерес на дуже недовгий час і в тіснім крузі зацікавлених (див. нижче про Сорочинську думу 1904 р.). Але дума про Грача не могла належати до такого типу. Така нова дневникарська дума, зложена про подію, що. сталася 1775 р., ледве чи дотягнула-б до часів Костомарова.
- ↑ C. Neyman, Dumy ukraińskie, „Atheneum“, 1885, кн. 4.
- ↑ E. Ткаченко-Петренко, Думы въ изданіяхъ и изслѣдованіяхъ, „Україна“, 1907, кн. VII–VIII, с. 158.
- ↑ В. Науменко. Происхожденіе думы о Самуилѣ Кошкѣ, К. С., 1883, кн. VI, с. 212.
