довший ніж текст у Чубинського (Труды, т. V, с. 1172), більше зближений до форми думи; як пояснив П. Д. Мартинович, кобзар співав його на мотив думи, і П. Д. навіть сам продемонстрував нам виконання сього твору. Далі пародію „про козака Нечувайла“, що дотепно використовує ріжні ходячі вирази старечих „жебранок“ та ин. З переспівів особливо цікаві переробки дум про Озовських братів — братів Куниченків, котрих місце походження пісня поміщає за „Курпецькими горами“ в „україні“ „названієм Буковина“. Переспів відомих Невольників під заголовком „Лазар Браїлченко“, про непослушних синів Івана Юхименка і Нестора ІІогребненка — тема Бурі на морі, нарешті про Марусю Богуславку — Марусю Саговську. Остання річ особливо цікава масою реалістичних деталів, що розвивають думу в ціле довге оповідання: від опису полону Марусі підчас весняних танків (може й не без впливу популярної драми М. Старицького?) і до повороту невільників до Богуслава. Всі сі думи, чи переспіви дум були записані в Костянтиноградськім повіті від баби Кобиланки, вдови чумака Кобилапа, надзвичайно інтересної оповідачки з дуже яскравою уявою й безперечним оповідальним хистом. Такі описи як образ степових птахів і вовків, що чекаючи смерти козака й слідкуючи за кожним його рухом, то схоплюються, то знов лягають, боячись підійти до ще живого; опис звістки про поворот полонених, — радісного замішання, що вона викликає в Богуславі: батьки, біжу чи зустрічати дітей, натягають свитки і в хвилюванню не потрапляють у рукави, волочачи свитки за собою. Своїм реалізмом вони виставляють старі думові теми в зовсім новім освітленню, а хоч безпосередньо до кобзарського епосу і не торкаються, то для історії думових сюжетів було-б дуже бажано побачити їх у друку в тім вигляді, як вони записані, з усіма тими повторюваннями й недоладностями, що записувач надзвичайно ретельно відзначив у своїх чорнових записах за словами своєї старої й часто забудькуватої „диктовниці“.
З приводу що-йно згаданої Богуславки хочемо ще відзначити спостереження П. Д. Мартиновича, що ся дума надзвичайно популярна восхідній Полтавщині, зокрема коло Костянтинограду; се дає нам цінне потвердження нашої думки про „запорозьке“ походження сеї думи, себ-то про її пізніший звязок з Богуславом Павлоградського пов. (див. нижче с. 23).
Отсими кількома словами ми хотіли хоч натякнути на те багатство відомостей і текстів, що знаходиться в збірках П. Д. Мартиновича, і на ту вагу, що мала-б публікація його записів для студіювання народньої, зокрема кобзарської творчости. Мусимо щиро подякувати П. Д. Мартиновичеві за те, що допустивши до своєї скарбниці, він позволив нам познайомитись хоч поверховно з його колекціями, оцінити їх вартість і багатсво їх змісту, а також дав можливість скористати з запасів свого цінного знання кобзарської справи і наблизитись до тої змістовної, барвистої й величавої традиції, що він досліджує ціле своє працьовите життя і яку, можна сказати, сам так гармонійно втілює в своїй многогранній індивідуальності.
Збирацька робота Горленка й Мартиновича, якій ми віддали тут стільки місця, притягає нашу увагу своїм двояким становищем: з одного боку вона являється взірцем для инших подібних робіт, що підготовляють ґрунт для дальших теоретичних дослідів; з другого, вона звязується з тою романтичною течією, що винесла на собі перші початки інтересу до дум на початку століття і в дійсності зберегла для нас сю поезію, але в останніх десятиліттях XIX в. зісталась уже поза головним річищем етнографічної роботи. Бо не вважаючи на точність методів Горленка і на глибоке знання Мартиновича, якого не мали романтичні дослідники народнього „поетичного духу“ першої половини століття, обидва сі збирачі своїми інтересами в кобзарстві й своїми поглядами на відносини народньої поезії до інтелігентської літератури й науки стоять значно ближче до Куліша й Метлинського, навіть Срезневського, ніж до Антоновича й Драгоманова. Їх праця, така корисна й багата наслідками для дослідження дум, була все-ж немов поглядом назад — не ретроградним кроком, але відгомоном старих настроїв, дорогих особливо Горленкові. Вона замикає собою романтичний період збирацтва в сфері думового епосу і репрезитує
