знайомого лірника Г. Костюченка, що лірник А. Шолох співає про Коновченка: наскільки інформатор пам'ятав, сей Коновченко лежав лежнем кілька літ, а потім став богатирем і пішов воювати. На перевірку варіянт Шолоха виявився просто слабим варіянтом Коновченка і ніякого особливого „богатирства“ в ньому не було, так само як певно не було його й у тій думі, що Крюковський називав думою про Бульбу. Але такі два приклади мішання в пам'яті професійних співців епічно-думового жанру з богатирським здаються нам сами по собі симптоматичними[1]. Ми все таки знаємо замало про їх минуле, особливо про минуле дум, щоб передбачати всі можливі, навіть випадкові комбінації форм.
Що-до помічення Горленка, ніби наведені вірші з думи про Бульбу могли походити з …любой думы“, нагадаємо, що в ніякій з відомих дум таких слів немає, і нема ситуації, до якої вони підходили-б. Се очевидно спір двох ворожих вояків перед боєм. Дума про Голоту з своєю гумористичною суперечкою Голоти з Татарином не могла містити в собі поважних слів про оборону християнської віри. Се все каже нам думати, що Крюковський дійсно знав якусь героїчну думу про бій з Татарами, тільки мабуть ніколи не знав її міцно, а може тільки чув у иншого кобзаря й не затямив. Таким чином ся вказівка все таки лишається цікавою для питання про можливий обсяг кобзарського репертуару за давніх часів: перед тими змінами, що сей репертуар мусів пережити в новіших часах, і незалежно від того, що з нього увійшло в наші збірки дум.
„Кобзарі і Лірники“. Потребу досліджувати думи з становища сеї їх змінливости дуже виразно відчував сам Горленко. В найбільшій своїй статті, присвяченій кобзарському мистецтву, а між иншим і думам — „Кобзари и Лирники“, він висловив сю думку як підвалину своїх розшуків і збирань. Не маючи надії на відкриття нових, ще невідомих дум, він вказує тут на потребу збирати варіянти вже відомих: „Можливо, — каже він, — що розшуки… дадуть небагато нових відкрить, зате вияснять багато за свіжими слідами для фізіології того зникаючого явища… Процес змін, що відбуваються в сих піснях, навіть сами їх уламки, поможуть нам з'ясувати те, що зникло“[2]. І дійсно в сій статті, не вважаючи на все її невелике багатство що-до сирового матеріялу, було зроблено дуже багато для дослідження еволюції сього своєрідного громадського феномену, яким являються думи на тлі своїх умов існування. Ся друга стаття, чи краще сказати ескіз Горленка вийшов у двох частинах: в першій і в останній книжці річника, а зміст творили кілька слабо пов'язаних оповідань про знайомості з кобзарями на тлі Горленкових подорожей по Полтавщин, краєвидів, побутових сцен і історичних міркувань. В сих гарно написаних начерках фактичний матеріял досить непереглядно розгублений серед куп зелених кавунів, струнких постатей дівчат, описів кучерявих верб, що ловлять і спиняють на собі погляд Горленка, такий вразливий на красу й оригінальність. З огляду на наше особливе завдання ми постараємось вибрати з сього поетичного оточення цінний для нас матеріял і згромадити його в непоетичні, але легші до перегляду групи.
Найважніші для нас моменти в статті — се знайомство Горленка з трьома професійними співцями, Є. Перепелицею, П. Братицею[3] і Хв. Башею[4], матеріяли, що від них добуто, далі те, що Горленко називає „подробностями ремесла“, і нарешті відомості про ті засоби, що були у Горленка для продовження його роботи над кобзарством і лишилися невикористані: згадки про недруковані його записи й знайомства з кобзарями й лірниками, що служили, або могли служити йому матеріялом для обсервації, та спомини про подорожі, що він міг робити почасти і для своїх дослідів над думовою поезією та її професійними співцями.
Перша знайомість, з Єфимом Перепелицею, була випадкова: переїздом через село Вейсбахівку Горленко почув, що там є лірники, і розшукав саме сього Перепелицю, що вже більше
