дум, а саме питання про те, які нові робітники, збирачі дум, брали участь у сій колективній праці, і про те, наскільки сей збірник поповнив реєстр дум і варіянтів, зібраних перед ним.
Що-до співробітників, то в первіснім плані окрім імен авторів друкованих збірок знаходимо імена Ільницького, Лисенка, Коципінського, Новицького, Штангея, Каманіна. В передмові до першого тому згадуються рукописні збірки Ніговського, Маркевича, Мартинова, Носа, Чубинського, Сініцького, Стоянова, Шиманова, Андрієвського, Рудченків, Лоначевського, Судовщикова, Залюбовського, Лободовського, Ганенка. Зайкевича і ин. В передмові до другого тому до того приходять ще імена Манджури, Мацієвича, Ганицького, А. О. Шевченка, Стрельбицького. Окрім того, як відомо, Антонович вів переговори з Котляревським, щоб він дав до друку „Повѣсти малороссійскія“. Маслов привозив на показ свою копію, котру одначе також не позволяв друкувати. В тім таки часі прислав свої записи і Мартинович.
З тих збірок, які видавці використали, мало які подавали нові думи — нові теми, або нові варіянти відомих дум. В обох томах було надруковано 18 нових текстів від таких осіб.
Від Куліша 3 тексти. Се — Хведір Безрідний від Андрія Шута, Олексій Попович від Кононенка, лірника з Лубенського пов., про якого в старших працях Куліша не маємо згадок. Запис, як каже Куліш, зроблено в селі Олександрівці, мабуть у когось з його знайомих, у кого саме, не з'ясовано. Третій новий текст Куліша се Білоцерківський мир з Олександрівки (Сосницької). З огляду на те, що в м. Олександрівці, як казав Базилевич, був тільки один кобзар — Шут, можна думати, що сей запис стояв у якімсь звязку з попереднім записом сеї думи Куліша, що вже був надрукований у „Записках о Южной Руси“. Антонович і Драгоманов надрукували обидва сі тексти: новий в цілості, а текст „Записок“ у скороченню, і з того навіть, як мало ріжниць було між обома текстами, можна бачити, що вони мають однакове походження. Який з них автентичніший, не знаємо; думаємо, що старший, звязаний безпосередньо з іменем кобзаря; пізніший — „з м. Олександрівки“ — мабуть був переробкою першого. Але Антонович і Драгоманов на перше місце поставили власне сей перероблений текст — видно як „повніший“. Він був доповнений.
Від І. П. Новицького чи то зі „збірки Новицького і Чубинського“ — використано 3 тексти: „Плач невільника“ (у нас дума № 2, вар. Б), Олексій Попович (у нас дума № 7, вар. Ж) і Жиди-Рандарі. Записи без помітки про співака й місцевість.
Далі маємо 2 тексти від Ніговського: Невільники (у нас № 1, вар. В) і Азовська утеча (у нас № 10, вар. І). Обидва записи від кобзаря Петра Колибаби з Вільшани, Богодухівського повіту на Харківщині: записи докладні й цікаві. Точність другого можемо перевірити завдяки паралельному записові Носа з 1850-х рр. (у нас № 10, вар. Є).
Два нові тексти дав Судовщиков — Дума про Бурю на морі (у нас № 8, вар. Г) і Утеча братів з Азова (у нас № 10, вар. Е). Обидві думи від лірника з Пирятинського повіту з с. Крячкова — Хведора Алексієва на прізвище Крячковського, записані в 1850–51 рр. в Яготині. Той самий лірник знав ще думи про козацьке життя, про виїзд козака в похід (очевидно Вітчима), але видавці не кажуть, чи Судовщиков позаписував і їх і чи записавши передав їх до видання Історичних пісень. До первісного плану видання сі записи не увійшли; може вони були одержані пізніше, в кожнім разі тепер вони загублені безслідно.
Инші записувачі, що співробітничали в Історичних піснях, дали тільки по одному новому запису: Мик. Білозерський дав варіянт Хведора Безрідного від уже відомого Романенка з Британів. С. Хв. Ліндфорс (пізніше Русова) дала Похід на Молдаву (т. II, с. 164) від невідомого молодого лірника з села Березного, записано в Алешні на Чернігівщині 1872 р. Від А. Метлинського було одержано Марусю Богуславку (т. І, с. 233), записану в Зіньківськім пов. Хв. Штангей дав Жидів-рандарів (т. II, с. 25) — текст записаний в Жаботині. Іващенко — про Хмельницького і Барабаша (т. II, с. 10), запис від П. Братиці
