також спостереження Костомарова над формами поезії, на які він звертав увагу видавців Історичних пісень. Вони справді зовсім занедбали сю сторону, і використовували колядки разом з думами й піснями, не відзначаючи обрядового характеру перших, професійного — других, що ріжнить їх від звичайних пісень. Але се все були хиби, подиктовані самим історичним характером видання, і вони були майже необхідні. Були одначе й инші хиби, дрібніші й менш оправдані, але цікаві для історії видавництва пісенности.
Се була, по-перше, деяка необачність у передруковуванню старого матеріялу. Часто замість оригінальних текстів для видання брано підправлені, або й комбіновані передруки, як прим. „Азовські брати“ і „Олексій Попович“ Максимовича. Подібно дума про Кішку була передрукована не з книжки Лукашевича, а від Максимовича, разом з тими поправками, від яких він не міг утриматись. За його прикладом самі видавці й собі дещо перемінили в тексті, як се звичайно бувало з передруком дум, які вже раз зазнали редакторських поправок. Але від змін у текстах видавці загалом не зарікались: бувають зміни в поділі рядків, і досить часто трапляються словесні поправки. Коли редакторам здавалось, що якесь слово в тексті перекручене — вони міняли його на зрозуміліше. Треба сказати, що сі поправки не все були й щасливі. Напр. в Азовських братах запису Ніговського вар. А (у нас I) слово „штить“, шанує, яке стоїть у рукопису Ніговського, поправлено на „ситить“. Там-же доля „безрідна“, підо впливом инших варіянтів, де є мова про „безвіддя“, виправлена на „безвідна“. Вовки „сірохванці“ переписані на „сіроманці“. В „основ'янськім“ варіянті Олексія Поповича, вар. А (у нас Ґ) вираз „хвилешна хвиля“ виправлено на „хвилечка, хвиля“. Се поправка тим дивніша, що вираз „хвилешна“ зустрічається в иншім варіянті, надрукованім таки в Історичних Піснях.
Але що-до мови, то треба мати на увазі, що у відповіді на лист Головацького з приводу першого тому Історичних пісень, надрукованій у передмові до другого тому, Антонович і Драгоманов зазначили, що головна мета їх роботи була історична, а не лінгвістична, і що тому вони тільки приблизно передають діялектичні особливості текстів: „Варіянти сі записувані й друковані протягом 40 літ (мова про галицькі тексти, але сказане виразно підходить і до иншого матеріялу) ріжним письмом, записали їх збирачі ріжного, звичайно невисокого, рівня філологічної освіти, ріжних поглядів на правопис, далеко не завжди можуть бути представлені в нас з усіма подробицями місцевої вимови“. Окрім того відзначено, що попередні видавці сих текстів дуже часто з'єднували в одно кілька записів з ріжних місць і тим ще більше заплутували фонетику. Тому Антонович і Драгоманов зрікалися якоїсь значнішої фонетичної точности своїх текстів і відсилали се питання до окремого збірника, зробленого з лінгвістичною метою, — серйозно вказуючи на потребу такої роботи.
Сі спостереження мали в собі багато дуже правдивого не тільки для того часу, але й для цілого нашого запасу дум. Більшість з них записана без огляду на діялектичні особливості тексту, а там, де з'єднано кілька текстів в одно, сі особливості вигладжені до щенту. Все се робить неможливою конструкцію яких-небудь основних редакцій, які бувають можливі при більшій скількості варіянтів з одної околиці, і які приміром міг установити Франко для деяких підгірських пісень. При недостачі діялектичного матеріялу з ріжних околиць, де процвітало кобзарство, такі досліди над думами зістануться надовго неможливими, незалежно від специфічних умов розвитку сього роду поезії. Але таке обмеження що-до лінгвістичних студій над піснями не стоїть у ніякім звязку з потребою й можливістю передавати матеріял точно в тім виді, в якім він заховався. І се завдання повинно було стояти перед очима редакторів такого наукового видання, як Історичні пісні. А сеї точности, як сказано, видавці не дотримали; вони виправляли тексти і комбіновані, не точні, і ті, що були зроблені з потугою на фонетичність, як напр. записи Іващенка від Братиці.
Тексти. Після сих загальних уваг про Історичні Пісні Антоновича й Драгоманова нам лишаються ще два питання, звязані з сим збірником, важні для історії консервації
