передруків та уникання перших видань. Так, у плані всі текста Цертелева зазначені за передруками Максимовича, так що один Цертелевський текст зазначується по кілька разів за ріжними пізнішими передруками. У виданню, хоч там матеріял Цертелева також був передрукований за збірником Максимовича 1834 р., таких паралельних цитат уже не траплялося. Буває в плані також і таке, що варіянти до якоїсь теми дуже мало звязані з нею, як от пісні, подані ніби варіянти до Коновченка: пісню Головацького т. І, с. 12 „Ой була, була вдова молода“ не можна вважати навіть за пісенну переробку на тему Коновченка; се мотив близький, але зовсім самостійний — ми-ж маємо таку силу пісень на тему прощання й виїзду до війська та смерти сина в поході!
Далі, ми вже вказали на хитання, які помічаються в редакторів що-до хронологічної приналежности пісень і дум. Особливо цікаві вони, коли торкаються тих текстів, що були потім надруковані в першім томі „Історичних пісень“, і видавці пояснили там мотиви що взяли перевагу в їх сумнівах. Так було напр. з думою про Голоту: в плані вона зазначена в відділі II, після „Коломийця“ й Олексія Поповича, очевидно — як один з лицарських романсів на тему боротьби з Бусурменами, без спеціяльних історичних натяків. Далі ся сама дума стоїть у відділі III між Ганджею Андибером та Наливайком і Лободою, і се приміщення мабуть було продиктоване заміткою Максимовича (в збірнику 1849 р.), що дума ся має на увазі полковника Голоту з часів Хмельницького. Очевидно, в друку перевагу взяв таки перший погляд. В поясненнях до сеї думи не було згадано про історичного Голоту зовсім, а постать героя трактовано як виразника ріжних типових явищ у козаччині: легковаження одежи, зухвальства й т. и.
На сих перших кроках організації видання Історичних пісень не видно також виробленої думки про індивідуальну цінність окремих творів, спеціяльно дум, і взагалі історично-літературний інтерес дає себе чути дуже слабо. Напр. в реєстрі варіянтів думи про Утечу трьох братів з Азова зазначені Самарські брати, формально нічим не звязані з „Утечею“. В І томі видання сю помилку було поправлено, але в иншім місці тенденція об'єднувати ріжні теми під одним заголовком таки взяла верх: так сталося з думами про Олексія Поповича й про Бурю. Спочатку сі мотиви зазначено окремо, потім їх об'єднано, і так було їх і надруковано — під одним заголовком. А сим обидві думи були приковані одна до одної
[десята картка, 1-а стор].
Коваленко, Метл. стр. 324, Нов. (2 вар.) № 1, Голов. I, 203.
Нападеніе Татаръ. Скоро й кони заржали, Мет. № 26
Похищенки Волынки. Мет. 27.
Буря розруш. Турецк. корабль, Мет. 31.
Абраменко, Лук. 52 [дописано].
Смерть отъ Турк. и разгов. съ конемъ, Гац. 253, Закр. 186 Б… Чер… дивки, Мет. 32 [закреслено]
1. Набѣгъ и плачъ березы, Голов. I, 101. Макс. 1834, 102.
Крыворукъ, Мет. 33 [закреслено].
Походъ на Турокъ про Михаила (Сагайд.) Зак. 121, Д. Р. 17 [закреслено].
Отгонъ коня Турками, Гул. 30 Бал. 35, Паули 1. 173. Мордов. 243, Головац. I, 127, bis Лук. 122 (8).
Нападеніе на Подгіріе Паулі, I, 165.
Мать въ плѣну, Паули, I, 166 Дн. Рус. стр. 5, Головац. I 42, Лук. 116
Продажа Татариномъ дівчини Паули I, 168, Головац., I, 45.
Плѣнныя 3 дівкі, Рус. Днѣстр стр. 25, Головац. I 44, I, 49–51, II, 245.
Сторожа Паули I, 171. Дн. Р. 15.
Дівка бранка Паули, I. 172. Д. Р. 16, Мол. 138 (Левенчинъ. Метл. № 35).
Порубаный Михай Д. Р. 17 [закреслено].
Романъ да Олена Д. Р. 1. Голов. I, 37–42.
Походъ на Крымъ Макс. 1834, 144.
Богуславець. Макс. 1834. 81.
Орда отгонъ [дописано] Голов. II. 34.
Невольничья дума о безвыходн. неволі Нов. № 3. Татаринъ продалъ сестру, Голов. II, 103.
Набѣги плѣнники бѣгство походъ [все закреслено]
